Анна Олсен із позивним «Рижуля» — бойова медикиня 36-ї окремої бригади морської піхоти. Навесні 2022 року вона обороняла Маріуполь, потрапила в полон після спроби прориву із заводу Ілліча, пережила Оленівку та Таганрог, а 17 жовтня того ж року повернулася в Україну під час великого обміну. Після звільнення вона знову продовжила службу. 

Її історія — не лише про шість місяців неволі. Це розповідь про медикиню, яка під час оборони Маріуполя допомагала пораненим у надзвичайно важких умовах, а після полону не залишила військо.

Військова служба з юного віку

Анна розповідала, що розпочала військову кар’єру у 19 років. Служба в армії була її дитячою мрією.

На початку повномасштабного вторгнення вона була старшою бойовою медикинею роти з хіміко-біологічного захисту 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Білинського.

Її завданням було рятувати поранених побратимів. І вже під час оборони Маріуполя ця робота стала щоденною боротьбою за життя.

Росіяни катували її в полоні, але вона повернулася на службу: історія Анни Олсен

Анна Олсен (друга праворуч) із побратимами та посестрою. Фото: Instagram-сторінка Анни Олсен

Маріуполь і завод Ілліча

На початку квітня 2022 року підрозділ Анни опинився на території заводу Ілліча. Українські військові перебували в бункерах, де облаштували укриття та надавали допомогу пораненим.

Медикаментів і витратних матеріалів ставало дедалі менше. За словами Анни, через неї за день могло проходити до 20 поранених. Одного разу військовому з важкою рваною раною стегна навіть не було чим нормально промити рану. Медики використовували те, що залишалося в наявності. 

Ситуація на заводі ставала критичною. Запаси їжі, води та медикаментів закінчувалися, а спроба прориву з оточення не вдалася.

12 квітня частина українських морпіхів потрапила в полон. Серед них була й Анна Олсен. 

Для неї це було не просто потрапляння у ворожий полон. Вона розуміла, що тепер її життя залежить від людей, які не дотримуються правил війни.

189 днів у полоні

Загалом Анна провела в полоні 189 днів.

Спочатку її утримували в Оленівці. Жінок і чоловіків розділили, а Анна опинилася в камері майже з 40 українськими військовослужбовицями, хоча приміщення було розраховане приблизно на шістьох людей. В Оленівці вона пробула близько тижня. 

Потім її перевезли до СІЗО №2 у Таганрозі.

Саме перебування в Таганрозі Анна описувала як надзвичайно важкий період. За її словами, полонених били руками, ногами, дубинками та іншими предметами. Пізніше у неї діагностували черепно-мозкову травму, пошкодження нирок та перелом лопатки. У самому ізоляторі медичної допомоги українським полоненим фактично не надавали. 

Росіяни катували її в полоні, але вона повернулася на службу: історія Анни Олсен

Українські військові відразу після повернення з російського полону. Фото: Костянтин та Влада Ліберови

Медикиню допитували як «снайперку»

Російські представники знали, що Анна є медикинею: під час захоплення у неї були документи.

Проте це не стало для неї захистом. Під час допитів від неї вимагали інформацію про розташування українських військових та складів, запитували про іноземних військових, які нібито воюють в Україні, а також про вигадані російською пропагандою «біолабораторії». 

Анну також намагалися представити не медикинею, а снайперкою. Правозахисники пояснюють, що подібна практика дозволяла російській стороні створювати потрібну їй картину: замість військового медичного персоналу показувати українських полонених як звичайних комбатантів. 

Повернення додому

Після Таганрога Анну перевезли до Курська. Там разом з іншими українськими військовослужбовицями вона зрозуміла, що може готуватися обмін.

17 жовтня 2022 року відбувся один із найбільших обмінів українських військовополонених жінок. Додому повернулися 108 українок, серед них — Анна Олсен, Марина Голінько та Олена Кривцова. 

Для Анни це був момент, якого вона чекала всі 189 днів.

Після повернення в Україну вона нарешті змогла зустрітися з рідними.

Але полон не закінчився в її голові в день обміну. Пережите продовжувало нагадувати про себе.

Після полону вона повернулася до служби

Можна було б очікувати, що після пережитого людина захоче залишити армію. Анна обрала інший шлях.

Вона повернулася до військової служби та продовжила працювати медикинею. У 2024 році «Свої.City» писали, що після пережитого російського полону Анна знову служила в армії. 

Для неї повернення до війська було пов’язане не лише з професією. У попередніх інтерв’ю вона говорила про побратимів, яких не хотіла залишати.

Ще до полону Анна пояснювала, чому не скористалася можливістю залишити Маріуполь раніше: «Бо це мої хлопці». Вона називала молодих військових, із якими служила, своїми «дітьми» та розповідала про їхню мужність. 

«Я не можу сидіти вдома»

Після повернення Анна не приховувала, що могла б обрати спокійніше життя. Але для неї це означало б залишити людей, з якими вона пройшла війну.

Її позиція була простою: вона медик і має роботу, яку потрібно виконувати.

І це, мабуть, найважливіше в її історії. Анна не стала відомою лише через те, що пережила полон. Вона стала відомою тому, що після нього знову повернулася туди, де потрібні її знання та досвід.

Що залишилося після 189 днів

Анна Олсен пройшла через Маріуполь, завод Ілліча, оточення, полон, Оленівку та Таганрог. Вона пережила побиття, допити й умови, які сама називала «грою на виживання». 

Її історія також показує окрему проблему українських військових медиків, які опинялися в російському полоні.

Міжнародне гуманітарне право передбачає особливий захист медичного персоналу. Медики не повинні ставати звичайними військовополоненими, а тим більше зазнавати катувань чи примусу для отримання інформації. Медійна ініціатива за права людини зазначає, що поводження з українськими медиками в російському полоні суперечило цим нормам. 

17 жовтня 2022 року Анна вийшла з полону.

А потім знову одягнула військову форму.

Не тому, що забула пережите. А тому, що для неї війна не закінчилася разом із полоном.

Анна Олсен «Рижуля» — бойова медикиня 36-ї бригади морської піхоти, яка пережила 189 днів російської неволі та після звільнення повернулася до служби. Її історія — один із багатьох особистих свідків того, через що українські захисники проходили в Маріуполі та російському полоні.

Джерела: Медійна ініціатива за права людини — історія українських медикинь у полоні · Новинарня — інтерв’ю Анни Олсен · Повернись живим — матеріал про Анну Олсен.