На Чудній горі біля села Нова Слобода, за 20 верст на схід від Путивля, стоїть Софроніївський монастир — одна з найдавніших обителей Сіверщини. Тут, над болотом Молче, 1405 року, за переказом, знайшли чудотворну Мовчанську ікону Богородиці. Монастир пережив татарські набіги, розквіт XVII–XVIII століть, повне руйнування за радянської влади й відродження після 1999 року. Нині він належить УПЦ (МП).
Від печер до пустині
Точна дата заснування невідома. Перекази пов'язують перших ченців на Чудній горі з XI–XIII століттями, а найімовірніше — з ченцями Києво-Печерської лаври, які тікали від монгольської навали 1240 року й викопали тут печери. У XIV столітті тут уже був монастир, який зруйнували кочовики. Восени 1405 року, за переказом, бортник знайшов на горі ікону Богородиці, і на цьому місці поставили дерев'яну церкву — так виникла Мовчанська пустинь. У 1592 році її спалили татари, і ченці перебралися до Путивля, де заснували Мовчанський монастир.
Ігумен Софроній і розквіт
У 1630 році на горі збудували першу муровану церкву Різдва Богородиці, а 1653-го пустинь відновили як Малий Мовчанський монастир. Найбільше для неї зробив ігумен Софроній (у миру Стефан Батоврін): за нього обитель стала найвідомішою на Посейм'ї й отримала багаті маєтності. Після смерті Софронія 1692 року монастир офіційно назвали Софроніївським. У 1757 році звели надбрамну Покровську церкву в стилі українського бароко, а монастирський сад славився фруктами, які постачали до імператорського столу.
Що збереглося
Центр комплексу — двоповерхова тридільна трибанна надбрамна Покровська церква з вигнутими карнизами й пишними лиштвами. Поруч — трапезна, яка з подвір'я здається одноповерховою, а зблизька — двоповерховою; її двостовпова зала унікальна для українського зодчества. Є колишній лікарняний корпус і настоятельський корпус з храмом Іллі Пророка, каплиця Богородиці та маловивчені печери, які очевидці порівнюють з печерами Києво-Печерської лаври.
Руйнування й відродження
15 лютого 1919 року до монастиря прибула комісія ревкому по скарби. Згодом мури, собор 1630 року й дві церкви знищили, печери частково засипали, архіви спалили. Тут був дитячий будинок, у війну — партизани, а після війни руїни розбирали на цеглу для свинарників, храм Різдва зрівняли бульдозерами. Відродження почалося 1999 року, коли до руїн прибули ченці. Відновили печерну церкву, підземні ходи, а 2010 року освятили надбрамну церкву. У 2007 році монастир увійшов до топ-100 акції «Сім чудес України».
Як дістатися
Монастир — на Чудній горі біля Нової Слободи в Конотопському районі, приблизно за 20 км на схід від Путивля. Добиратися автомобілем.
Що врахувати
Монастир діючий — дотримуйтеся правил обителі. Путивльщина лежить близько до кордону з Росією й зазнає обстрілів, тож перед поїздкою перевірте безпекову ситуацію та обмеження Сумської ОВА.
