Православна церква святого Миколая стоїть на східній околиці села Дратів (Dratów) у гміні Людвін, приблизно за 7 км на північний схід від Ленчни, поруч із озером Дратів. Це парафіяльний храм Люблінсько-Холмської єпархії Польської автокефальної православної церкви — мурована церква кінця XIX століття, одна з найбагатше оздоблених серед холмських церков архітектора Віктора Сичугова. До неї веде стара липова алея.
Від унійної церкви до мурованої
Перший храм у Дратові існував ще до 1490 року як філія парафії в Могильниці, а в XVI столітті тут постала окрема парафія. Після Берестейської унії вона перейшла до греко-католиків разом з усією Холмською єпархією. У XVIII і XIX століттях у селі двічі будували нові дерев’яні церкви, бо старі занепадали. Після ліквідації унії 1875 року храм став православним.
Дерев’яна церква постраждала від пожежі 1886 року; разом з нею, за деякими джерелами, згоріли ікони, іконостас і метричні книги. Нову муровану церкву збудували в 1888–1889 роках за проєктом Віктора Сичугова для парафії майже на тисячу вірних. Її освятив 1889 року люблінський єпископ Флавіан, а оздоблення тривало до 1891-го.
Біженство, війни й закриття
1915 року православні мешканці виїхали вглиб Росії — у біженство. Неподалік проходила лінія фронту, і в церкві деякий час був польовий шпиталь. Первісне оздоблення вивезли, і назад воно не повернулося. З 1923 року парафія знову діяла легально. 15 серпня 1942 року гестапо розстріляло настоятеля Стефана Малешу та його доньку Ольгу за те, що вони переховували втікачів із табору примусової праці в Холмі; обоє поховані на парафіяльному цвинтарі.
1947 року, після депортації українського православного населення під час акції «Вісла», храм закрили. Знову відкрили 1959 року; відтоді його обслуговують священники з люблінської парафії Преображення Господнього, і служби тут проходять раз на два тижні. У 2002–2008 роках церкву ґрунтовно відремонтували, а головним спонсором стала шахта «Богданка».
Архітектура й довкілля
Церква збудована в російсько-візантійському стилі на плані хреста й розрахована приблизно на 700 людей. Над квадратною навою — цибуляста баня на циліндричному барабані, а над притвором — дзвіниця з такою самою банею. Фасади вкривають кілька рядів фризів і подвійні обрамлення вікон. Нинішній дворядний іконостас походить із церкви з-під Перемишля чи Ланьцута (за іншими даними — із Сянока), а розписи XX століття виконали Юліан Мізерський і о. Юрій Ігнатюк. Над вівтарною частиною — фреска з притчею про блудного сина.
Поруч — військовий цвинтар часів Першої світової, де поховані російські й німецькі солдати, полеглі в серпні 1915 року, та давній православно-унійний цвинтар із надгробками зламу XVIII і XIX століть. Від 2009 року щосерпня тут відбуваються «Зустрічі з православ’ям».
Як дістатися
З Любліна — до Ленчни (близько 25 км), далі на північний схід у бік Людвіна. Поруч — озеро Дратів, а трохи північніше — Рогузно, Лукче і Пясечно. У Ленчні варто побачити Велику синагогу й костел Марії Магдалини. Найпростіше потрапити всередину під час недільної служби. Для громадян України це Польща: потрібен закордонний паспорт.
