Старший лейтенант Барановський Василь Володимирович, (нар. 30 січня 1967, Устинівка, Малинський район, Житомирська область, Українська РСР — 29 січня 2015, Вуглегірськ, Бахмутський район, Донецька область, Україна) проживав у с.Горинь, проходив службу у військовій частині п/п В1428.
Виростав із чотирма братами й сестрами. 1982 року закінчив Устинівську 8-річну школу, 1985-го — Малинське професійно-технічне училище № 36, машиніст-тракторист широкого профілю, рік працював в Устинівському колгоспі. У 1986—1988 роках служив у Радянській Армії, Північний Казахстан, аеромобільні війська, водій БМП; після закінчення строкової служби йому надано військове звання молодшого лейтенанта, командир БМП. Демобілізувавшись, повернувся в Устинівку, працював у місцевому колгоспі трактористом. У 2001—2005 роках — різнороб у Малинському держлісгоспі, з 2005 по 2014-й працював у ПП «Тандем». З 2002 року проживав у селі Горинь з дружиною і двома її доньками, яких виростив з дитинства.
Мобілізований у березні 2014-го, старший лейтенант, командир взводу 44-ї окремої артилерійської бригади. Перебував у Чаплинці на межі з окупованим Кримом, в листопаді перевели у Вуглегірськ.
В січні 2015 року 44 окрема артилерійська бригада, оперативного командування "Захід", зазнала чи не найважчих втрат за всю історію існування бригади.
Незважаючи на оголошення повного припинення вогню, яке розпочалось 9 грудня 2014 року незаконні збройні формування за підтримки регулярних підрозділів ЗС РФ продовжували зрив мирного процесу, не припиняючи провокації проводили регулярні обстріли позицій сил АТО та населених пунктів. Наші захисники відбивали напади противника і стримували сили бойовиків. На всіх напрямках в зоні АТО спостерігалося перегрупування та нарощування сил противника. Окрім стрілецької зброї та мінометів, бойовики неодноразово використовували танки та реактивні установки «Град» проти сил АТО.
В кінці січня увага всієї України була прикута до міста Вуглегірськ на Донеччині. Після того, як українські військові залишили руїни Донецького аеропорту, саме тут розгорілися найзапекліші бої.
Військовослужбовці бригади героїчно продовжували нести службу на закріплених ділянках, незважаючи на обстріли базових таборів, опорних пунктів та блокпостів.
В наслідок цього лише за перший місяць 2015 року загинули 9 бойових товаришів 44-ї окремої артилерійської бригади під час виконання завдань в зоні АТО. Усі вони нагороджені державною відзнакою, орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно).
Загинув 29 січня 2015-го у боях з російськими збройними формуваннями в місті Вуглегірську, під час бою Василь подзвонив командиру і сказав, що вибрався з машини та поранений у ногу — в танк прямою наводкою влучив снаряд великокаліберної гармати. Вони з Миколою Качкалдою виїхали танком на вогневу позицію та вели бій з наступаючими терористами. В ході бою танк було підбито, він загорівся. Його мали забрати, але, коли прибули до пункту призначення, Василя там вже не було.
Спочатку значився в бригаді, як зниклий безвісти у боях з російськими Збройними формуваннями у м. Вуглегірськ на Донеччині. Ідентифікований серед загиблих. Вдома залишилися брат, дружина з двома дітьми та рідний син.
Ідентифікований серед загиблих, похований 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району з військовими почестями.
По смерті лишилися мама, брат, дві сестри, дружина, дві доньки та син.
- Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 29 січня
