— З кожним роком дедалі важче стає тримати селянам у своїх обійстях корівок, — зітхає жителька села Луки Малинського району, колишній ветлікар Надія Гаєвська. — Села старіють і вимирають. Діти виїжджають у пошуках роботи до великих міст, а літні батьки не мають сил і здоров’я утримувати домашніх годувальниць.
Раніше з «молочкою» було без питань, були колгоспи, де розводили худобу на молоко та м’ясо, — пригадує пенсіонерка. — Та й майже в кожному дворі в селах тримали корівок. А тепер що? Колгоспи розікрали, поголів’я ВРХ — «по нулях», а де й залишилися приміщення ферм, то їх спритні підприємці швиденько переобладнали під пилорами... Нині селяни, котрі ще мають сили, мусять возити молочну продукцію до столиці, Ірпеня, Ворзеля, Іршанська, Тетерева... Там ціни значно вищі, ніж у Малині. А я сир, молоко та сметану продаю вчителям місцевої школи, котрі багато років є моїми покупцями. Відпускаю продукцію значно дешевше, ніж на ринку в Малині.
Щоб дістатися двічі на тиждень до райцентру, потрібно викласти 70 гривень. То краще тут на місці продам і матиму «живу» копійку. Та що нині варте молоко?
— Окрім корівки ще щось тримаєте? — цікавлюся у Надії Петрівни.
— Аякже. У селі сьогодні не тримати живність не можна. Це молодь лінується, а хоче жити в розкоші, а я звикла трудитися. Тримаю, окрім корівки Чайки, ще порося, курей... Та й город обробляю. Як казала колись ще моя бабуся: «Без труда нема й плода».
— А хто допомагає вам господарювати?
— Що можу зробити сама — роблю, а що ні — прошу односельців. Привезла дров — порізали, а тоді шукала, хто мені їх порубає і складе. А на зиму корм корові накошує трактором мій зять Олександр, котрий живе з донькою в Луках. Ще одна донька мешкає в Мурманську. Щоліта приїздить до мене й допомагає по господарству.
Нині в нашому селі аж 12 корів залишилося, пасемо по черзі... А в 1970-х роках у нас було 150 корів.
Малинський район свого часу славився сільським господарством, зокрема, й поголів’ям ВРХ, заготівлею молока. А нині може похвалитись хіба що декількома свинокомплексами. Агрохолдинги вирощують на орендованих площах зернові та технічні культури — кукурудзу, сою, ріпак, соняшник. А на території Нововороб’ївської сільської ради — часник.
А про молоко, схоже, скоро забуватимемо. Цікаво, що перероблятимуть потужні молокозаводи нашої області — «Рудь», «Галіївський молокозавод» та інші, коли молочні ріки зовсім пересохнуть? Невже і вони перейдуть на польське чи білоруське молочко?..
Богдан ЛІСОВСЬКИЙ
Фото автора
Джерело: Голос України
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube і в Telegram.
