Про наше місто написано велику кількість книг та статей.
Славне місто Малин своєю історією сягає початку утворення Київської Русі та часів існування древлянського союзу племен на чолі з князем Малом.
Про наше місто написано велику кількість книг та статі які варті уваги.
Варто почати саме з видань виданих до революції 1917 р. Так якщо поглянути в «Енциклопедії» за авторством Брокгауза-Ефрона то там чітко написано, що Малин є невеликим містом Радомисльського повіту, що входить до складу Київської губернії. За інформацією автора тут вже налічується 300 дворів і проживає 2760 осіб, наявні православна церква, костел, богодільня, школа, два єврейських будинків для молитов, синагога, та лікарня.
Далі інформацію про Малин можна зустріти у Х томі «Єврейської енциклопедії», що був виданий на початку 20 ст. в місті Санкт-Петербург. Там мова іде про те, що у Малині згідно з проведеною ревізією 1847 року, на той час, вже існувало «Малинське єврейське товариство» яке мало у своєму складі 1064 члени, а відповідно до перепису 1897 року у Малині налічувалося 4256 жителів, з яких 2547 особи були єврейської національності.
Більш розлогіше про Малин розповідається у шостому томі польського енциклопедичного видання під назвою «Stownik Geograficzny Krolewstwa Polskiego і innych krajow slowiariskich», що був надрукований 1885 року в Варшаві.
Польський історик і етнограф, уродженець і дослідник Правобережної України — Едвард Руліковський у своїй енциклопедичній статті, також пише про Малин і розповідає про те, що в місті проживає 3634 осіб з яких 2106 православних, 1175 євреїв, 110 католиків та 243 євангелісти. На той момент в місті існувало 98 будинків з правами власності та 96 на правах чиншу. У Малині діяли церква, початкова школа, яка розпочала працювати у 1861 році, костел, 12 магазинів, 21 реміснича майстерня та відбувалося сім ярмарок на рік.
На той час в підпорядкуванні Малинського маєтку безпосередньо відносилися наступні села: Стара Рудня, Гамарня, Облітки, Ремянівка, Селище, Гамарня, Пиріжки, Потіївка, Рудня Потіївська та Головки. Також вже ми можемо знайти і перші дані про діяльність у Малині паперової фабрики, де налічувалося 125 робітників які виготовляли валової продукції на суму 77222 срібних рублів. Автор наводить широкі відомості про історію Малина, а також про початок зведення в місті культових споруд, зокрема мова іде про кам'яний костел імені св. Анни, який було збудовано на кошти графині Радзивілл з кошторисом у 20 тисяч срібних рублів та освячено 16 листопада 1884 року.
Малин у довіднику 1913 року
Відомості про Малин ми знаходимо також в 32-му томі «Універсальної ілюстрованої енциклопедії» (Enciclopedia vneresal ilvsttrada), що був надрукований 1916 року у Мадриді де ми бачимо наступні дані, що містечко Малин входить до складу Київської губернії за 27 км від міста Радомисля та розташоване на березі річки Ірші, яка є притокою Тетерева і проживає тут 1140 мешканців.
Пишуть про Малин і в 37 томі «Большой Советской Энциклопедии», що був надрукований у Москві 1938 року. Там зокрема розповідається, що Малин є селищем міського типу, а також одним із районних центрів Житомирської області УРСР, а також і однойменною станцією в складі Південно-Західної залізниці і знаходиться на відстані 105 км на північний захід від Києва. у1936 році в Малині проживало вже 12 тис. жителів, працював ряд підприємств — паперова, меблева та взуттєва фабрики, цегельний завод та млин.
У 1954 році був виданий 26-у том «Большой Советской Энциклопедии» де написано, що місто Малин розташоване за 137 км на північний схід від Житомира і має залізничну станцію, що знаходиться на напрямку Коростень-Київ. В місті функціонує паперова фабрика, а також в наявності є дві середні, семирічна га початкова школи, а також лісотехнічний технікум.
В 15-у томі «Большой Советской Энциклопедии», що побачив світ у 1974 році про Малин написано теж небагато. зокрема є інформація про те, що з 1938 році Малин отримав статус міста, і проживало у 1972 році в місті 17,9 тис.осіб. В місті були наявні овочесушильний, дослідно - експериментальний, меблева, паперова та швейна фабрики, а також лісотехнічний технікум.
Більш розгорнуто про Малин написано у 8 томі «Української Радянської. Енциклопедії" виданому 1962 року. Де іде мова про те, що час заснування Малина невідомий, але достеменно відомо, що у 1240 році поселення було знищено монголо-татарами. Вже з другої половини XIV ст. Малин увійшов до складу Литовського князівська, а після укладення Люблінської унії 1569 року відійшов територіально до складу Речі Посполитої. У період національно - визвольної війни, під приводом Богдана Хмельницького, 1648-1654 рр. Малин адміністративно відносився до Київському полку. Згідно Андрусівського мирного договору 1667 року Малин знову потрапляє до складу Речі Посполитої. Внаслідок третього поділу Польської держави в 1793 році Малин відходить до Російської імперії. 1797 року Малин включають до складу Радомисльського повіту. З 1923 року місто має статус районного центру.. Також там ми знаходимо дані про те, що у малині на той час працюють заводи: ливарно-механічний, цегельно - черепичний, молочний, овочесушильний, щебеневі; фабрики: паперова та гнутих меблів; районне відділення «Сільгосптехніка». В містечку функціонують лукомеліоративна станція, лісотехнічний технікум. Вже наявні чотири середні, восьмирічна школи, школа робітничої молоді, два будинки культури, три бібліотеки та стадіон. Також у виданні є окрема стаття присвячена Малинській паперовій фабриці.
У «Радянській Енциклопедії історії України» (том З, 1971 рік) ми вже знаходимо відомості про те, що поселення на території сучасного міста Малин було засновано у XI столітті. В даному виданні вже чітко та розгорнуто розкрито, період радянсько-німецької війни га діяльність Малинського підпільного та партизанського рухів в 1941-1943 рр. на чолі з П.А. Тараскіним та Н.І.Сосніною. Також наявні статистичні дані про те, що у 1970 році в місті проживало 16,3 тис.жителів.
У сьомому томі італійської енциклопедії «Dizionario Епсісlореdiсо Italiапо» (Рим, 1970 р.) наведено дещо застаріла інформація. Де, написано про те, що у Малині мешкає 10 тис.жителів (1939 рік). Місто має статус районного центра Житомирської області УРСР, географічно розташовано на березі річки Ірші га знаходиться на відстані 45 км від Коростеня. В четвертому томові "Енциклопедії українознавства", який свого часу було перевидано Науковим Товариством імені Т. Шевченка у Львові 1994 року також немає повної картини про наше місто. У сучасній історичній енциклопедії України про Малин взагалі відсутня інформація, не зважаючи на його давню історію.
Також назва Малин на світовій карті зустрічається не тільки в Житомирській області.
За даними "Большой Советской Знциклопедии" (том 26, 1954 р.), у Московській області є поселення з назвою Малино. На французькій мові назва бельгійського міста Мехелен звучить як Малін (Маlіпеs). Про це зазначено в «Тhе Епсусіорedіа Вгіtаппіса» (том Кембридж, 1911 р.). У чеській енциклопедії, а саме у сімнадцятому томі видання «Slovnik naucny» (Прага, 1900) зазначено, що в Чехії неподалік Кутної Гори є село під назвою Малин, де налічується 137 будинків та мешкає 1050 осіб. В «Dizioпагіо Епсусіорedіа Italiano» говориться про Малин (Malin) в Ірландії У вісімнадцятому томі видання «Тhе Епсусіоресіи Атегісапа» (Нью-Йорк, 1944 р.) говориться, що ні Філіппінах є територія з назвою Малінао (Маlіпао). У Млинівському районі Рівненської області е поселення ~ Малин.де німці знищили майже все населеним, зігнавши його у місцеву церкву разом зі священиком.
Джерело: Малин малий енциклопедичний словник.. В.А. Студінський
