Євгеній Купневич, адмін групи «МалинчанИ». Октоберфест, Мюнхен, 2016 рік. Фото: Facebook Evgeniy Kupnevich
Чому адмінстратор групи «МалинчанИ» в сотні разів активніший і більше переймається проблемами міста, ніж міський голова? Таке питання, певно, ставив собі чи не кожен підписник цього Facebook-пабліка. Дехто навіть писав, що з пана Євгенія вийшов би кращий мер, ніж більшість із тих, хто обіймав цю посаду… Хтось скаже, що автор цих рядків має викривлене почуття гумору, бо як адміністратор фейсбук-пабліка може керувати містом? Та виходить, що може, не безпосередньо, але керувати, тобто направляти його до потрібних змін — однозначно може. До речі, за таку активну позицію Євгенія Купневича в міськраді обізвали «людиною-негативом». Однак він цим зовсім не переймається, каже, готовий і далі разом із земляками продовжувати боротися — в дусі «МалинчанИ».
Спершу ліричний відступ до теми
Такий висновок у мене напрошується вже давно і, спілкуючись із іншими малинчанами, чую підтвердження своїй думці. А випадок одного ранку ще більше надав мені впевненості у власних переконаннях.
Їдучи собі на роботу по вулиці Шевченка, я завжди намагаюся бути дуже обережним. Ями біля центру зайнятості та прокуратури — заледве не по коліно. Тому треба уважно пильнувати, щоб не лишити колесо на дні однієї з них. І тут я з ляку ледь не випустив кермо з рук — рециклер! Побачив це європейське диво техніки і подумав, а що трапилося? Друге пришестя Христа на Землю? Невже це таку безцінну техніку випустили на наші багатостраждальні дороги? А якщо відкинути жарти в сторону, то ця чудо-машинерія з’являється на вулицях міста лише перед приїздом важливих персон (таких, як партійний шеф міського голови — Юлія Тимошенко), або коли починають чіпати міського голову й писати про стан доріг, зокрема й у групі «МалинчанИ».
Так мабуть було й цього разу. Не встиг Євгеній Купневич виставити пост про жителя міста, котрий самотужки латає ями біля свого подвір’я та закликати малинчан до подібного флешмобу, як рециклер знову з’явився на вулицях міста. До того ж так не тільки з дорогами.
От як тепер розуміти цю ситуацію? Виходить, щоб місцева влада почула малинчан і звернула увагу на наші з вами проблеми, треба писати пости в «МалинчанИ»? Якщо така ситуація, то хай тоді діючий міський голова поміняється з адміністратором групи ролями. Євгеній Купневич вирішуватиме проблеми малинчан у кріслі мера, а Олексій Шостак писатиме пости в «МалинчанИ».
Хтось зауважить мені, що це все дурниці і такого не може бути. На посаду міського голови треба досвідченого управлінця і людину з освітою. В мене для цього є власні аргументи. Євгеній Купневич за свій довгий трудовий стаж мав змогу займати декілька достойних посад, зокрема й управлінських. Працював вчителем математики, менеджером з продажу в будівельній компанії та навіть управляючим кафе. До того ж активна життєва позиція не дозволяє йому сидіти склавши руки.
Варто лише згадати безліч акцій, які організував і провів пан Євгеній для малинчан. Ось хоча б його боротьба за підвезення жителів міста до першої електрички в столицю. Де він разом із Ольгою Гурою зайняв безкомпромісну позицію на боці людей. І наслідком став приїзд у Малин «Польової кухні» телеканалу «1+1» на чолі з Костянтином Грубичем.
Костянтин Грубич, Євгеній Купневич, Ольга Гура. Фото: Facebook Evgeniy Kupnevich
Як цього вдалося добитися, здавалося б, звичайному адміністратору пабліка в соцмережі — «Малин Інформ» говорив із засновником «МалинчанИ» Євгенієм Купневичем.
— Євгенію, в чому секрет створення такого, без перебільшення, впливового ресурсу?
— Немає ніякого секрету. Започатковував групу, перш за все, для малинчан і про малинчан. Історія міста, сучасні події, успіхи відомих земляків, повсякдення наше життя тощо. «МалинчанИ» — це не ЗМІ, це не створювалося «під когось». Але група стала ще й платформою, де кожен має можливість висловити власну думку, поділитися нею із земляками, отримати відповідну позитивну чи негативну реакцію. Нині вона нараховує понад 11 000 користувачів, зауважу, — представників майже 30 країн світу.
— Це успіх?
— Без сумніву. Мій — як ідейника й організатора, і всіх малинчан — які роблять групу живою.
— І сьогодні ти дозволяєш висвітлювати в пабліку дуже гострі питання, зокрема ті, які зачіпають інтереси влади.
— Справа не в тому, що я їх висвітлюю. Взагалі не маю цього робити: постійно писати, нагадувати, збирати реакцію людей. Але мене, як активного громадянина, жителя міста, це дратує. Бо треба вирішувати проблеми, на які вказують місцеві, одразу ж, запобігати появі подібного в майбутньому, а вони сидять у своїх владних кабінетах, соплі жують і нічого не роблять.
Чому я маю перейматися, наприклад, підвезенням людей до першої електрички на Київ, якщо нею не їжджу? Чи піднімати питання ремонту того ж мосту? Вони, ті, котрі отримують за це зарплати, нехай піднімуть свої п’яті точки з крісел і йдуть шукати шляхи вирішення! Так говорить більшість малинчан. Бо смішно, коли ми радіємо черговій залатаній рециклером ямі — це щоденна робота комунальників, яка в нас, на жаль, сприймається як «о, нарешті свято і на нашій вулиці». Ями на дорогах, люки відкриті — не люди мають тикати носом на те. Є відповідальні служби, які повинні слідкувати за подібним, вирішувати проблеми в своїх секторах. Без вказівки чи з вказівки зверху, а не від численних нарікань людей у соцмережах.
— Як показує практика, пости у Facebook допомагають зрушити їх місця і зробити потрібний для громади результат.
— Так, але це показує не стільки заслуги адміна тієї чи іншої малинської соцспільноти, а наскільки взагалі сьогодні важлива й дієва роль медійних, зокрема інтернет-засобів у роботі органів місцевого самоврядування.
До речі, в чому плюс соцмереж — відбувся якийсь захід, його одразу ж висвітили у мережі. Люди дізналися миттєво, не чекаючи, поки про це напишуть у газеті. А особливо — без замовчування про ті чи інші деталі. Навіть якщо автор посту щось пропустить, то в коментарях швидко вкажуть на всю правду-неправду.
— Чому таке обурення серед малинчан назріло саме нині?
— Воно було й раніше. Але обговорювали все на кухні, на лавочках під під’їздом. А сьогодні є соціальні мережі. Люди все бачать, фотографують, показують іншим. До того ж, піднімають те, що їм дійсно «болить». Не «с*ач розводять», не «негатив нагнітають», як писали мені деякі з міськради. Ні. Це реальність, у якій живе місто.
Позитивна «людина-негатив»:) Євгеній Купневич. Фото: Facebook Evgeniy Kupnevich
— Також бачимо з постів у «МалинчанИ», як у місті громадській організації проявляють велику активність в проведенні різноманітних екологічних, спортивних, творчих, благодійних акцій і заходів. На твою думку, чому в нас цим займаються активісти, тоді як інших містах — це прерогатива саме органів самоврядування, яка створює умови для ініціативності громади, а не примушує її до дій своєю інертністю?
— Тому що місцеве населення все ще допускає бездіяльність місцевої влади. А потім обурюється нею. Дивуються, за що чиновники так гроші отримують, не працюючи на благо міста і його жителів. Це все система, якій люди не довіряють, яку потрібно ламати. І це роблять активісти. У 2014 році Малин мав дуже активний громадський осередок. Нині ж у місті декілька десятків громадських організацій. Але всі якось поодинці. Об’єднуються у соцмережах, бо іншого осередку в них немає. Адже спроби об’єднати їх під крилом громадського кабінету в міськраді закінчилися невдало. Активісти апріорі не можуть співіснувати з владою, коли та намагається підім’яти їх під себе.
— Чи не щоб зламати систему, нещодавно ти заблокував деяких користувачів, прозваних «армією ботів Шостака»?
— Наголошую: «МалинчанИ» створював не «під когось», а для усіх нас. Коли в групі почав коїтися той безлад у постах і коментарях, вона стала неконтрольованою. Тому заблокував або видалив певних осіб. І все. Тепер можна спокійно зайти й почитати, що публікую я чи дописувачі. Ні на секунду не шкодую, що це зробив. І так буде з кожним, хто порушуватиме загальноприйняті правила групи.
— Все таки є багато проблем міста, про які навіть у соцмережах замовчують чи «закривають рота» за першої ж, мабуть, погрози…
— Так, норми екології у нас підприємства порушують на кожному кроці. Про це говорять менше, ніж хотілося б. Викиди в повітря, у водойми, забруднення сміттям. Чому «ПапірМал» платить податки в Черкаси? Чому фури у тому числі й від «Полісся 2002» розбивають дороги? Невже, як нормальному керівникові з чотирма освітами, не можна придумати нормальне цивілізоване місце для паркування цих вантажівок. За межами міста, наприклад, щоб там було освітлення, охорона, щоб ті фури не товклися у людей під вікнами. Ой! Якщо очільник міста не здатен (а швидше за все — не хоче) вплинути на такі підприємства, то що можуть звичайні мешканці, окрім як обурюватися…
Не створюються в місті робочі місця, або лише під конкретну людину — теж мовчать. У Малині є музей, і директор його призначений, якому зарплату платять. А музей… Де він, багато малинчан його вже відвідали?.. На жаль, дуже багато в нас таких-от «ой»!
— І знову в усьому винні люди з кабінетів міськради?
— Окрім них ще й депутати мають працювати. Можна сотні разів говорити, що вони не отримують за це зарплату. Але чомусь же вони туди йшли… Щоб захищати інтереси й права своїх виборців! А на практиці — одноголосно захищають 125% премії «обраним».
Коли люди зверталися до депутата, щоб пустили їм маршрутку на вокзал під першу електричку, то їх відправили куди подалі, ще й «зайцями» обізвали. Хіба це нормально? Він підприємець, але ж іще й депутат, якого обрала громада. Які «зайці», якщо за проїзд у маршрутці всі платять. Люди казали, що готові й десятку віддати, аби безпечно доїхати до вокзалу, а не йти в темряві, озираючись на кожному кроці. Пусти хоч раз, для експерименту. То ж ні! Монополія! Але всі розуміють: якщо завтра Столяр зупиниться, у місті буде колапс…
Серйозна «людина-негатив»:) Євгеній Купневич. Фото: Facebook Evgeniy Kupnevich
— Кажеш, у мерії тебе обізвали «людиною-негативом», як до цього ставишся?
— Ніяк. Знаю, що це не так і мене в цьому підтримує більшість земляків. З їхньої (тих, хто вважає Євгенія «людино-негативом». — Ред.) точки зору, я маю розповідати всім: «Боже, ви лиш погляньте, яке в нас гарне місто! Який чудовий міст! А біля базару який у нас порядок, і авто є де там поставити!..»
Так, як і будь-хто зі звичайних (не при владі, не депутатів, не впливових підприємців) малинчан, я не зобов’язаний ходити й добиватися чогось. Але мене це хвилює, бо, як і всі, хочу, щоб мої діти й внуки жили в нормальному місті.
А я взагалі люблю позитив. Зайдіть у соцспільноту й порахуйте, що там у більшості про хороше! Мені приємно написати про красиву криницю чи клумбу, цікаву культурну подію, талановиту майстриню, гарного господарника, загалом про досягнення кожного жителя і загалом міста. Зауважу: групу читають малинчани з усього світу: вони прокидаються, заходять у паблік і дивляться, що там робиться у нас. Радіють позитиву й обурюються негативним новинам. І це привід задуматися, але не мені, як адміністратору «МалинчанИ», а тим, хто є «адміністраторами» усього Малина.
Тож, хочуть чиновники більше позитиву про їхню роботу — нехай виконують її відповідно й відповідально, і коли люди побачать ці зміни, цей позитив, який робиться для громади, вони самі про все напишуть і подякують.
Спортивна «людина-негатив»:) Євгеній Купневич (справа в шоломі). Перша велоекскурсія в Малині. 2016 рік. Фото: Facebook Evgeniy Kupnevich
— «МалинчанИ» дійсно дуже жвава група. Такими ж активними в тебе мають бути й ідеї для втілення в майбутньому…
— Питань, які потрібно вирішувати у місті, багато. Але я не освіта, не культура, не комунальна служба. Так, пенсіонер, інвалід, але ще на багато що здатен. За можливості долучаюся до всіх активностей у місті. Крім того, в мене дійсно є власні амбіції й плани.
Ось, хочу створити літературне кафе. Нещодавно в нас із місцевими поетами, музикантами була така перша зустріч у «КофейОК», власниця якого дозволила там зібратися, і за що ми їй дуже вдячні! Для того, щоб молоді люди, які тишком-нишком пишуть вірші, музику, вийшли в люди: себе показати й на інших подивитися. Це не зібрання гуру пера, які вказуватимуть як і що писати, а зустрічі однодумців. Адже маємо надати можливість прорости тому зернятку таланту в них… І якщо знімемо на камеру та покажемо такий захід на загал, то це буде ще цікавіше. Сьогодні і через п’ять років: що з цими людьми відбулося далі, наприклад, одні залишили цю справу, а інші пішли обраною стежкою далі, продовжують розвиватися.
До речі, про фото і до теми музею, «МалинчанИ» — це теж своєрідний музей історії Малина. Адже там зібрані більше 15 000 світлин, відео з минулого і сучасного життя міста. І я неодноразово нагадував і нагадую користувачам — знаходьте, публікуйте такі архівні фото й відеоматеріали, долучайтесь до створення цього музею в мережі!
Також прагну зібрати місцевих, які знають і люблять розповідати анекдоти. Такий собі гумористичний гурток: зустрілися, посміялися, отримали заряд енергії.
Колись мені було цікаво організувати велодень — я це зробив. Але коли на тому стали піаритися деякі з міськради, то припинив цим цікавитися як організатор. Проводив історичні екскурсії із МРБО «Захист дітей Чорнобиля». Тепер хочу зробити вело- чи пішу прогулянку навколо малинського моря, може, і з ночівлею.
Матиме все це розвиток чи ні, але варто спробувати. Було б чудово! Головне, щоб такі ідеї отримували підтримку з боку земляків. Разом, впевнений, і як показує наш досвід у «МалинчанИ», ми зможемо багато!
Творча «людина-негатив»:) Євгеній Купневич (третій зліва в другому ряду). Зустріч з молодими талантами поезії та любителів поетичного слова у Малині. Березень, 2019 рік. Фото: Facebook Evgeniy Kupnevich
Ось такою вийшла наша розмова з «людиною-негативом», котра бачить своєю місією — нести малинчанам лише позитив. Таких, як він, котрі постійно на виду, яких знають, поважають, у Малині — багато. Вони змінюють місто на краще і роблять краще, ніж ті, хто мав би піклуватися про це більше. З такими земляками ми знайомитимемо вас ближче у наступних зустрічах на сторінках «Малин Інформ».
Розмовляв Олексій СЕМЕНІВ.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube і в Telegram.
