Україна тільки-но пережила вибори президента, в липні нас чекають ще одні — парламентські, а через рік після них — вже й вибори до місцевих рад. Попри те, що офіційно передвиборча кампанія не стартувала, і чинний міський голова, і ті, хто прагне посунути його на цьому посту, вже активно працюють над досягненням поставленої мети, про що свідчать риторика і дії представників обох зацікавлених сторін і їхніх прихильників.
На думку багатьох малинчан, у місті є достатньо активних особистостей — громадських, політичних, культурних діячів, підприємців — котрі роблять для Малина часом більше, аніж чинна влада, на яку люди раніше покладали великі надії. Водночас вони ще не чітко розуміють, хто саме зможе скласти гідну конкуренцію нинішньому очільнику міста. Аби пролити трохи світла, «Малин Інформ», як і обіцяв, продовжує знайомити своїх читачів із «тими самими».
Отож, про досвід налагодження співпраці з мером, чому малинчани відчувають себе непотрібними і як змінити ситуацію — в інтерв’ю із керівником Малинської міської організації Політичної партії «Народний Рух України», засновницею благодійного фонду «Крок у майбутнє» Наталією Марущак.
— Наталіє Вікторівно, ви не малинчанка, приїхали до нас із Ірпеня. Що спонукало поміняти таке місто великих можливостей на маленький провінційний Малин, де люди змушені декілька кілометрів затемна чалапати до вокзалу, щоб електричкою дістатися того ж Ірпеня і столиці?
— Так, у Малині живу четвертий рік. До цього 18 років пропрацювала в Ірпінському Національному університеті державної фіскальної служби викладачем кафедри міжнародної економіки. Саме там пробувала розвивати свою політичну кар’єру. Але у зв’язку з сімейними обставинами переїхала до Малина, і вважаю, що саме тут зможу застосувати свої знання та досвід на користь усіх малинчан. Я вірю в наш потенціал та здатність перетворити Малин в місто великих можливостей.
— І свого часу ви були ініціатором створення громадської ради при міському голові в Малині, але щось пішло не так?
— Мене цікавить економічний і соціальний розвиток міста, і така організація повинна була створитися саме для цього. Мала багато планів, які вже тоді можна було починати реалізовувати. З цим прийшла на зустріч до міського голови. А його на той час цікавило дещо інше. До речі, було оголошення, що планується створити організацію із контролю за діяльністю місцевої влади, і він запропонував об’єднати їх. Спершу контроль, а далі вже моє — про соціально-економічний розвиток. Я ж тоді лише приїхала в Малин. І мені в організацію направили невідомих для мене людей. Всі вони, зрозуміло, були від Олексія Шостака. Але ніхто з них не мав бажання контролювати та і не мав уявлення, як це зробити. А мене цікавив більшою мірою саме розвиток. Тому мабуть і не склалося. Потім я намагалася ще раз створити те, що хотіла. Але із Олексієм Шостаком у мене не вийшло.
— То громадську раду чи організацію?
— Громадську організацію. Я її зареєструвала, думала, що люди дійсно хочуть працювати, у них було таке бажання — контролювати очільника міста. Але в результаті цього так ніхто й не зробив. Ніхто не знав, з чого починати. Та й лише декілька осіб з тих, хто зареєструвався через сайт, виявили бажання бути в організації.
— Як оцінюєте роботу нинішньої громадської ради при Малинській міській раді та її виконавчому комітеті (голова — представник «Авто Євро Сили» Валентин Сербін. — Ред.)?
— Не знайома з Валентином. Але, мабуть, вона працює погано, якщо я про неї не чула.
— Плануєте брати участь у місцевих виборах?
— Звісно. Я про це заявила навіть Олексію Григоровичу під час зустрічі, коли ми розмовляли про деякі проекти, і в нас не вийшло зокрема побудувати парк. Так і сказала: «Я буду наступним мером цього міста!»
— Хто буде у Вашій майбутній команді?
— Рухівська команда налічує багато ініціативних та розумних людей. Їм не подобається те, що відбувається у нашому місті, вони хочуть щось міняти і головне — вірять мені, що я зможу це зробити.
— Якщо не секрет, від якої політичної сили плануєте балотуватися?
— Звісно, від Політичної партії «Народний Рух України».
— Спостерігаючи за вашими останніми світлинами у Фейсбуці, бачу спільні фото з керівником обласної організації НРУ Олегом Лагнюком. Що вас пов’язує із цією людиною?
— Він голова Житомирської обласної (крайової) організації Політичної партії «Народний Рух України», познайомилася, коли вступила 2016 року в партію. Він був одним із засновників Руху на Малинщині. Обирався депутатом Малинської районної ради. Очолювана ним організація НРУ налічувала тоді 1370 членів. Були депутатські фракції в районній та міських радах. Також депутати від Руху представляли інтереси громадян і в обласній раді.
— Якщо у вас є своя команда, відповідно і кандидат у мери, на депутатів і старост… Припустимо, в разі перемоги в міській раді чи ОТГ, наприклад, якщо воно в нас буде, з чого почнете свою роботу?
— Свої плани та наміри я буду розповідати людям перед виборами. У мене досить цікаві та інноваційні ідеї. Я впевнена що малинчанам сподобаються перспективи, які я їм запропоную.
— І все таки, люди прагнуть мати хоч якесь розуміння, а не слухати чергові пусті балачки. Адже є багато потенційних кандидатів, які перед виборами обіцяють одне, друге й третє, а потім… Як плануєте вирішувати в Малині проблеми? Наприклад, незаконного будівництва, знаючи, що в нас немає генерального плану міста, болюче для малинчан транспортне питання, погані дороги, найвищі тарифи на водопостачання в області й так далі?
— На все це є свої плани, досить кардинальні. Це дуже багатьом людям не сподобається… Все буде озвучено, але всьому свій час.
— Готові навіть до «війни»?
— Для того, щоб змінити те, що зараз відбувається у Малині, так.
— На сьогодні малинчани зареєстрували петицію з проханням до місцевого перевізника і міського голови вирішити проблематику з підвозом людей на вокзал до першої електрички в напрямку столиці. Що скажете з цього приводу?
— На мою думку, для очільника міста — це не важка задача. Але чомусь для діючого мера вона виявилася не під силу. Вважаю, що такі питання вирішуються протягом п’яти хвилин.
— Чому він не може використати свій авторитет, коли єдиний перевізник у місті — це його однопартієць, можливо, й товариш?
— Мабуть, саме тому й не може. Але оскільки міський голова вже почав свою передвиборчу кампанію, думаю, якраз перед виборами він і попросить цього свого товариша це зробити.
— Що для цього треба? Тиск громадськості?
— У даному випадку саме так.
— Питання доріг. Олексій Григорович будує свою риторику на тому, що автобанів у місті не було до нього і не буде після… Щоб ремонтувати дороги в місті був куплений рециклер — болюча тема для малинчан…
— Тому й немає доріг. Це не є технікою для будівництва дороги, вона для ремонту. А в нашому випадку потрібно саме будувати. Дуже багато проблемних питань вирішуються саме завдяки співпраці з підприємцями. Це коли правильно налаштована робота: міського голови і бізнесу.
— За останні роки бізнес із Малина пішов…
— Я знаю про це і знаю, яким чином вирішувати такі питання.
— Невже маєте вплив на директора «Папір-Малу»?
— Не маю, але знаю, у який спосіб це можливо. Як писав Дейл Карнегі: «Щоб людина зробила те що потрібно вам, потрібно розказати про корисні для людини можливості, які перед нею відкриються». Про все треба говорити. Коли розмовляєш із людьми — можна вирішити будь-яке питання.
— Що ж заважає розмовляти нинішній владі, що відбуваються такі процеси? «Прожектор», «Папір-Мал», ще низка підприємців пішли й платять податки на розвиток інших міст.
— Мабуть, небажання це робити.
— Як плануєте створювати робочі місця, залучати інвестиції?
— Маю багато ідей і планів із цього приводу. Я не даремно їздила за кордон, і в мене вже є люди, які готові створювати тут робочі місця. Ми приклали всі зусилля, щоб відкрити в Малині хлібозавод, і знайшли навіть можливість, аби зробити хліб на половину дешевше, ніж він сьогодні коштує. Єдина проблема: привезти сучасну лінію для такого заводу. Це буде приватний бізнес, але від цього буде плюс. Адже це і робочі місця, і дешевша продукція. По-друге, побудувати сміттєпереробний завод…
— Чи буде він рентабельний у Малині?
— Так. Є інвестори, які готові вкласти в це кошти, побудувати. Боротимемося зі сміттям у місті! І так багато із чим.
— Але ж це великою мірою залежить від того, чи буде у вас більшість у міськраді. Наприклад, коли у місто приходив підприємець, який хотів відновити глиняний кар’єр неподалік колишнього цегельного заводу, йому цього зробити не дали…
— Рухівці обов’язково отримають більшість. До міськради прийдуть люди з наміром розвивати місто. У мене є що їм запропонувати а вони в свою чергу будуть спрямовані на ефективну роботу, а не на свої бізнес інтереси.
— Ви вкладаєте в проекти власні кошти?
— Поки що так. Кожен проведений концерт, дитячу поїздку, одяг, який надаю людям, — це за мій рахунок.
— У вас є благодійний фонд?
— Так. І завдяки цьому фонду Малинщина отримує суттєву допомогу. Це лікарні, садочки, школи, малозабезпечені сім’ї в місті та районі, люди з обмеженими можливостями, та наші бійці в зоні АТО.
— Співпрацюєте із фондами за кордоном?
— Так, об’їздила Європу, знайшла донорів, які надають благодійну допомогу, які готові допомагати, будувати тут підприємства, будинки. База вже сформована, у мене є з чим йти на вибори.
— Тобто Малинська ОТГ буде розвиватися?
— Результати будуть очевидні.
— Це лиш Малин, чи місто і район?
— І місто, і район. Коли чую, як діючий мер говорить, що у випадку створення ОТГ місто потрібно від’єднати від району, розумію, що деякі села просто зникнуть.
— Не всі. Взяти он Головки, там на території сільради заправка, і вони мають на рік до 2 млн надходжень у бюджет.
— Але ж більшість без підтримки не виживуть. Там невелика кількість людей, куди їм подітися? Вважаю, що розвивати потрібно і місто, і село. Думка, що під час об’єднання, розділити громади, мені взагалі не подобається.
— Де ж узяти робочі руки для цього всього? Дуже багато малинчан уже поїхали і ще поїдуть заробляти у столицю, за кордон…
— А вони не поїдуть, якщо тут будуть підприємства і робота. Так, можливо, отримуватимуть менше, але вони перебуватимуть удома. Що таке їздити щодня о 4-ій ранку на роботу в Київ? Тому прагну зробити так, щоб малинчани не покидали родини й не їхали з міста будь-куди на заробітки.
Людям взагалі дуже необхідно відчувати себе потрібними. Наша влада не дає, на жаль, цього відчуття. Навіть в таких деталях, як святкування в місті. Для малинчан не створюється нічого нового. Завжди банальний концерт з купою торгових точок. Це нудно, нецікаво та показує ставлення влади до людей. А потім ми дивуємось, чому люди байдужі. Елементарно: дайте їм відчуття господарів в місті, покажіть, що їхня думка важлива і стовідсотково завтра люди почнуть будувати.
— Ви згадували, що роздаєте людям одяг. Ось у нас діти, які навчаються у спортивній школі, розповідають: ніби жебраки, ходять із викладачами до спонсорів, вибивають якусь копійку, щоб купити кеди, форму, відправити команду на змагання...
— Сама дуже далека від спорту. Проте розумію, що це ненормально. Справжній сором: коли наші діти їдуть і здобувають перші місця, але водночас вони не мають в чому змагатися. Знаю, бо сама з гуманітарної допомоги відбирала дітям футболки, які, зауважте, різного кольору.
— Чия це вина? Батьків, тренерів, мера, заступників?
— Влади. Ці діти — гордість нашого міста. Тому влада повинна забезпечити їх необхідним. Вони рекламують Малин.
— Якось на одній зустрічі у школі прозвучала думка: чи морально, доречно, коли мер і заступники піднімають заплати і встановлюють собі премії в розмірі окладів, у той час, як вчителі, діти, інші верстви населення, люди з обмеженими можливостями, до прикладу…
— Зрозуміла ваше питання. Ні, звісно, цього робити не потрібно було. Ці люди поважають тільки себе.
Діти збирають кошти на кросівки, а мер у цей час збільшує собі зарплату… Тому, може, в нас на такому рівні й розвиток спорту.
— Ви довгий час жили в Ірпені. Як відомо, це місто славиться рекреаційними зонами — парками, майданчиками. На ваш погляд, що потрібно змінити в малинському парку, що ще зробити для культурного відпочинку містян?
— Треба змінити багато. Тому що він не виглядає як парк, це звичайна лісосмуга, в якій просто стоять лавки і декілька альтанок. А там мають бути фонтани, місце відпочинку, куди людям хотітиметься йти. І в мене на це був план. Але влада його не погодила.
— Останнім часом відбуваються зрушення у профтехліцеї, але без підтримки з боку держави й влади на місцях, самостійно їм важко щось зробити. Знаю, що вони збирають гроші на ремонт спортзалу…
— Так, це смішно звучить… Вважаю, що це наша проблема, а не дітей.
— Що ж тоді з цим усім робити?
— Усе це міняється дуже легко — соціальними програмами. Їх у місті потрібно впроваджувати дуже багато. Бо в Малині так чомусь склалося: люди не прагнуть, не відстоюють своє право на краще. Мені не подобається така тенденція. Треба повністю міняти думку людей, і не тільки молоді. Для цього не потрібно багато коштів. Лиш дати відчути жителям, що вони, малинчани, — господарі свого міста.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube і в Telegram.
