Село Ставки, яке з 1924 по 2016 рік мало назву Леніно, часто викликає подив: як сталося, що в незалежній Україні майже півтора десятиліття воно продовжувало носити радянську топоніміку? Чи називали себе люди «ленінянами»? Чи це нікого не турбувало?

Чому назву так довго не змінювали?

Після 1991 року перейменування населених пунктів не входило до першочергових завдань держави. Не було закону про декомунізацію, а місцеві громади здебільшого займалися економічними питаннями. У багатьох селах з радянськими назвами не виникало ініціатив «знизу»: не тому, що людям подобався Ленін, а скоріше — тому, що:

  • назва з часом перестала викликати асоціації з ідеологією,

  • мешканці продовжували говорити “Ставки”, як звикли сотні років,

  • для людей були важливіші буденні проблеми, ніж табличка на автобусній зупинці.

У більшості поліських сіл старі історичні назви жили в усній традиції — незалежно від того, що писали в офіційних документах. Так було і тут: ніхто не називав себе «ленінянами», бо місцеві ідентифікувалися передусім із історичною назвою Ставки.

Лише у 2016 році, із прийняттям закону про декомунізацію, назву офіційно повернули.

Історична довідка: Ставки від XV століття до сьогодення

Перші згадки

Перша документальна згадка про Ставки датована 1415 роком, коли частина села належала Києво-Печерському монастирю.

Ставки — осередок спротиву

Мешканці села активно брали участь у повстаннях:

  • повстання Семена Палія (1702–1704),

  • гайдамацькі виступи Теслі, Мочули та Письменного (1750),

  • Коліївщина (1768),

  • загін Івана Бондаренка, який штурмував Радомисль і навколишні села.

Це показує, що місцева громада мала сильний характер і традицію боротьби.

Палац Дуніна-Вонсовича — перлина XVIII століття

У 1783 році село належало графам Дунінам-Вонсовичам. Саме вони збудували величний палац, який став головною архітектурною окрасою Ставків. Станіслав Дунін-Вонсович — постать міжнародного масштабу:

  • полковник французької армії,

  • бригадний генерал Війська Польського,

  • перекладач і співробітник штабу Наполеона I,

  • супроводжував імператора в грудні 1812 року під час відступу до Парижа.

Його біографія робить Ставки унікальним місцем для військово-історичних та культурних заходів.

Релігійна спадщина

У центрі села стояла дерев’яна Воскресенська церква (1740), збудована на місці ще давнішої святині. До неї була приписана каплиця на шляху до Радомисля, куди 1 серпня здійснювали хресну ходу.

У кінці XVIII століття тут також існувала римо-католицька кам’яна каплиця, де служили приїжджі священики.

Школа, що вистояла понад століття

У 1903 році вчителька Ольга Петрівна Вангенгейм, яка мала голландське коріння, збудувала в селі двоповерхову дерев’яну школу, що працює й зараз.

Ставки сьогодні: повернення спадщини

Завдяки ініціативам мецената О. Шереметьєва триває реконструкція палацу, де створюється “Мистецький маєток Ставки”. Тут проводять:

  • щорічний фестиваль патріотичної пісні «Червона калина»,

  • культурно-мистецькі події,

  • заходи, що поєднують українську, польську та французьку історичні традиції.