Малинець Євгеній Возний начальник 13 пожежно-рятувальної частини міста Малина на державній службі з надзвичайних ситуацій понад 25 років. За його словами, за всі ці роки він ніколи не бачив такого безжального знищення цілих кварталів, як в перші місяці повномасштабного вторгнення Росії.
Про це йдеться у матеріалі Суспільне Житомир
Чоловік розповідає, що їхній підрозділ з першого дня допомагав людям ліквідовувати наслідки артобстрілів та авіаційних ударів армії РФ по території Малинської громади. В перший місяць повномасштабного вторгнення працювати рятувальникам було найважче, бо тоді були перші прильоти, каже Євгеній Возний.
"Шостого березня вдарили по центру міста. Був повністю знищений військкомат. Зазнала пошкоджень і пожежна частина: повилітали всі вікна, зруйнувало дах. В частині працювало близько 30 чоловік. Особливий склад залишився живим, але заступник начальника був травмований. Хлопці, незважаючи на сильні руйнування, змогли зібратися, сісти на пожежний автомобіль, приїхати на місце, шукати людей і гасити пожежу", – розповідає Євгеній Возний.
Очільник частини каже, що його підрозділ був залучений до ліквідації наслідків обстрілів у напрямку села Термахівка, починаючи від Малина і до села Морозівка. Цей населений пункт зазнав масованих артобстрілів та авіанальотів. В результаті чого село десь на 80 відсотків зруйноване, а це і житлові будинки, школа, селищна рада, будинок культури. До села Морозівка на порятунок людей рятувальники їздили неодноразово, каже Євгеній Возний.
"Ми приїздили на пожежному автомобілі та не знали, з чого починати порятунок, – розповідає Євгеній Возний. — Тому, що треба допомагати людям, а горить усе. Будинки десятками горять. І діставатися сюди було важко, бо розбитої дороги, багато вирв, перешкод".
Євгеній Возний розповів, що пригадує восьме березня, коли в селі Юрівка на житловий будинок впала російська авіаційна бомба.
"На цьому місці було четверо загиблих, троє з яких – діти. І одна людина загинула на сусідній вулиці, ми її знайшли вже на другий день. Дуже довго тривали пошуки, бо були великі руйнування будівель. Коли ми приїхали – був нічний час. Російський літак якраз відлетів. Вулиці були мертві. Вили сирени. Ми, що могли, освітили. Але, навіть, не знали, чи можна вмикати прожектор, бо у будь-який час літаки могли повернутися. І попри все ми працювали, допоки не знайшли усіх людей", – каже Євгеній Возний.
Начальник караулу Андрій Охріменко, пригадуючи своє чергування шостого березня, говорить, що тоді було страшно. Проте за чотири місяці повномасштабного вторгнення вже звикли до таких виїздів.
"Ми вже знаємо, коли треба ховатися, а іноді і тікати. Якщо ж порівнювати роботу до початку повномасштабного вторгнення і зараз, то в мирний час ти їдеш, гасиш пожежу і точно впевнений, що нічого не прилетить. А на сьогодні ти не знаєш, чи він буде спокійний, чи ні. Але нічого не боїмося. Працюємо й будемо працювати заради України. У нас другої країни немає", – каже Андрій Охріменко.
Раніше Полісся Today писав, що на Малинщині відновлюють пожежну частину, що постраждала внаслідок обстрілів
