З початку повномасштабного вторгнення Малинська громада втратила 30% доходів. Якщо Малинський щебеневий кар’єр зупиниться, бюджет до кінця року не отримає щонайменше 12 млн грн, і тисяча мешканців залишиться без роботи.
На папері з Малинських лісів друкують українські гривні, а з місцевого щебеню збудовані безліч доріг у Житомирській, Київській, Чернігівській та Сумській областях.
Камінь та ліс — це основні природні ресурси, які належать Малинській громаді. Тому виробництво щебеню, деревообробна та паперова промисловості є провідними місцевими галузями.
«Так історично склалося, що ми розвиваємо саме ці напрямки. Бо це наш ліс, наш камінь та наші люди, які отримували спеціальну кваліфікацію, щоб працювати у себе вдома. В нас дуже гарні спеціалісти по провідним галузям. І саме вони сплачують найбільше податків до місцевого бюджету», – каже голова Малинської громади Олександр Ситайло.
Безпосередньо з податків місцевих мешканців зараз відновлюються пошкоджена ворогом інфраструктура. З цих надходжень отримують зарплатню комунальники, вчителі, лікарі й інші працівники бюджетної сфери.
Хто та чому у військовий час відбирає в Малинської громади робочі місця та місцеві податки?
Зовнішній ворог. Як громада протистояла нападу РФ
24 лютого 2022 року Малин та навколишні села опинилися у безпосередній близькості до бойових дій. За даними місцевої влади, у той час евакуювалися біля 70% мешканців. Ті, хто лишилися, допомагали ЗСУ та іншим силовим структурам.
Найбільший виробник щебеню у Житомирський області «Юнігран» в перші дні передав ЗСУ 18 одиниць новітньої техніки на $400 тис. Вона була задіяна у побудові фортифікаційних споруд і дотепер продовжує працювати на захист країни.
Але підприємства підтримували ЗСУ не тільки технікою. Співробітники групи компаній «Юнігран» під прикриттям ППО власноруч вивозили зброю, яка зберігалася на місцевих складах.
Ця зброя зіграла важливу роль в обороні Києва. За це заступник генерального директора ТОВ «Юнігран» з питань безпеки Сергій Сафрачук та водій АТ «Малинський каменедробильний завод» Сергій Пархоменко отримали нагороди від міністра оборони Олексія Резнікова.
Підпис до фото: Медаллю «За сприяння Збройним Силам України» нагороджено водія автотранспортних засобів АТ «Малинський каменедробильний завод» Сергія Пархоменка.
У перші місяці війни атакам ворожих ракет та авіації Малин та села навколо піддавалися постійно. Але 20 травня 2022 року відбувся найбільший удар по Малинській громаді. Було пошкоджено об’єкти інфраструктури та близько 100 житлових будинків.
Проте вже влітку 2022 року більшість мешканців повернулися додому та на власні робочі місця. Виробничі підприємства почали нарощувати оберти і відповідно сплачувати податки.
«Ми розпочали роботу у квітні. Розуміли, що ми є економічним тилом. Це робилося паралельно з волонтерством, бо багато наших працівників пішло на фронт і потрібно було все — від тактичних рукавиць до броників», — згадує перший заступник генерального директора групи компаній «Юнігран» Віталій Крячек.
За словами Олександра Ситайла, завдяки відновленню роботи підприємств громада швидко змогла почати відновлення пошкодженої інфраструктури.
Яким чином у Малинській громади відбирають ресурси
З 2014 року до 2021 року загальний обсяг місцевих бюджетів України збільшився у чотири рази та досяг майже 300 млрд грн. Таким став результат реформи з децентралізації, яка розпочалася у 2014 році — після Революції гідності. Децентралізація була визначена важливим напрямком євроінтеграції.
Мешканці відчули реформу на собі: на місцевих дорогах, у благоустрою міст та селищ. Мета децентралізації полягала в тому, щоб податки, які сплачують люди, поверталися саме до них.
Фото Malyn.Media. Відкриття Центру культури та дозвілля Малинської міської ради. У реконструкції прибудинкової території використана тротуарна плитка «трапеція» виготовлена на Малинському заводі «Юнігран»
Громадяни наповнюють спільний бюджет громади. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) складає 18%, який відраховується з заробітної плати кожного працівника підприємства, що зареєстровано у громаді.
Надходження від податку на доходи фізичних осіб складає більше ніж половину доходів місцевого бюджету.
З початку повномасштабного вторгнення бюджет Малинської громади скоротився на третину. Здебільшого це відбулося через втрату ПДФО. Окрім економічної кризи, що призвела до скорочення доходів населення, у цьому винні адміністративні перешкоди.
Є дві категорії людей, чиї податки не надійшли у місцевий бюджет через адміністративний фактор — це військовослужбовці та співробітники лісгоспів.
На території Малинської громади немає військової частини. Чоловіків призивають до визначених військових частин, які розташовуються в інших територіальних громадах.
«Громади, де є військова частини, податків не втрачають — навпаки. Військові стоять на передовій, і хоча громада витрат на утримання військових не несе, вона отримує їх податки», — пояснює ситуацію Олександр Ситайло.
З Малинської громади мобілізовано тисячі працездатних чоловіків. Але гроші військових ідуть у сусідню громаду. І це відбувається в той час, коли пошкоджені ракетами домівки потребують відновлення.
За тією ж схемою в громади відібрали здобутки працівників лісового господарства. У провідної галузі децентралізація пішла у зворотній бік.
В 2021 році Україна розпочала реформу лісогосподарської галузі. На її меті було об’єднання 158 державних лісогосподарських підприємств країни в єдине ДП «Ліси України».
У жовтні 2021 року наказом Державного агентства лісових ресурсів була припинена діяльність ДП «Малинське лісове господарство». Лісгосп реформували та приєднали до ДП «Радомишльське лісомисливське господарство».
Таким чином майже 30 гектарів Малинських лісів перейшло до сусідньої Радомишльської громади.
«Коли підприємство безпосередньо знаходиться у сусідній громаді, а в нас тільки вирубують ліс, то це втрати. Ми відчули велике скорочення дохідної частини нашого бюджету», — каже голова громади.
Але найбільше грошей громада втратила в каменедобувній та каменеобробній промисловостях. Третій в громаді платник податків — група компаній «Юнігран», що забезпечував щонайменше 12-15% місцевого бюджету, через дії державних органів опинилася на межі закриття.
Затоплена галузь
На території Малинської громади розташовується чотири кар’єри. Перший, під назвою «Калюжа» не експлуатується з початку 1990-х. У затопленому кар’єрі дайвери навіть зробили підводний музей, що притягує у громаду туристів.
Другий кар’єр належить «Укрзалізниці». Наразі видобування граніту на ньому не ведеться через зупинку спецдозволу на цей вид діяльності.
Два інших кар’єри належать групі компаній «Юнігран» — Пинязевицький та Малинський каменедробильний завод.
Пинязевицький кар’єр був затоплений на весні 2023 року, коли стався великий паводок. «В Малині, на річці Ірша — дамба найбільшого за площею водосховища в Житомирській області. Під час цьогорічної повені, з нього почали скидати воду, наш кар’єр спрацював як акумулятор. Техногенної катастрофи, на щастя, не відбулося. Але він тепер затоплений», — розказує перший заступник гендиректора «Юнігран» Віталій Крячек.
Відшкодовувати збитки місцева влада виробнику поки не збирається, проте компанія на цьому і не наполягає. Через блокування її роботи, стандартні обсяги щебеню вона все одно реалізовувати не може.
Але через затоплення Пинязевицького кар’єру 150 його працівників лишилися без місця роботи. Частину з них компанія перевела на Малинський кар’єр.
5 липня 2023 року видобування гірничої маси на Малинському кар’єрі зупинилося через санкції РНБО. Він забезпечує роботою левову частину з майже тисячі людей, що працюють в групі.
Напад силовиків. Як діє внутрішній ворог
Напередодні повномасштабного вторгнення Малинський завод модернізував власні виробничі потужності, щоб подвоїти виробництво. На це «Юнігран» отримав 8,7 млн євро від Європейського банку реконструкції та розвитку.
«Кредит від ЄБРР може отримати тільки білий успішний бізнес. Коли всі співробітники оформлені, всі податки сплачуються та всі активи прозорі», — пояснює Віталій Крячек.
Саме успішність групи компаній «Юнігран» призвела до інтересу з боку «зацікавлених осіб».
Фейк №1
«Юнігран» продає щебінь в ДНР»
Міф виник у 2020 році, коли гендиректор групи компаній «Юнігран» Сергій Диняк балотувався у Житомирську раду.
Це були перші вибори за новими правилами, згідно з якими мали сформуватися незалежні місцеві органи самоврядування.
Диняк є активним членом громади. Родом з села Гранітне. З 2003 року розвиває групу компаній «Юнігран» — модернізує щебеневі заводи, побудував сучасне виробництво вибухівки для буропідривних робіт, відкрив два виробництва тротуарної плитки.
Сергій Диняк місцеві вибори виграв. А «Юнігран» у суді спростував цей фейк.
Спочатку інформаційні нападки були спрямовані тільки на гендиректора групи компаній «Юнігран» Сергія Диняка. Потім долучилися силові структури та почався тиск на всю групу компаній.
Фейк №2
«Юнігран» має російське коріння».
Через ЗМІ із сумнівною репутацією поширюється інформація, що один з інвесторів групи компаній «Юнігран» Ігор Наумець є громадянином Росії.
Ігор Наумець передав в РНБО всю відповідну інформацію про відсутність російського паспорту. А наразі вже продав свою частку в компанії.
Ознак того, що на групу «Юнігран» чиниться рейдерська атака, кілька.
По-перше, справою займаються безліч структур — СБУ, ДБР, Нацполіція, поліція річкового транспорту, прокуратура та навіть окремо прокуратура Подільського району.
По-друге, жодної справи за півтора роки не було передано до суду.
«Юнігран» не дають можливості у судовому порядку захистити власну репутацію.
Тиск на великого українського виробника щебеню та тротуарної плитки ведеться по усім напрямам одночасно — блокуються виробництва щебеню, руйнується налагоджена роками логістика.
Через санкції РНБО призупиненні спецдозволи на видобування гірничої маси.
«Укрзалізниця», зі свого боку, не подовжила сертифікацію тепловозів, якими транспортують вагони із щебенем на станцію. У власному парку «Юнігран» простоює 450 вагонів.
В блокуванні виробництва також задіяна митниця. «Ми не можемо закуповувати запасні частини для тієї решти бізнесу, який ще працює. Хоча в нас прямі контракти зі світовими виробниками. Але товар на митниці не розмитнюють. Чому? Тому», — розповідає про тиск Віталій Крячек.
Що чекає на працівників щебеневої галузі
Зараз «Юнігран» працює на 25% можливостей. «Запасів гірничої маси, яку ми вже добули, вистачить на місяця два», — розповідає Сергій Білобров, головний інженер Малинського каменедробильного заводу, котрий працює на ньому з 2003 року.
Після цього або спецдозволи на видобування розблокують, або завод не матиме змоги утримувати кар’єр, що призведе до його затоплення.
У 2021 році фонд заробітної плати підприємств «Юнігран», що знаходяться в Малинській громаді, складав 300 млн грн. До місцевого бюджету було сплачено майже 78 млн грн.
Через дії силовиків показники «Юнігран» впали більш ніж в 4 рази. У першому півріччі 2023 року фонд заробітної плати складає 40 млн грн, а обсяг місцевих податків — 13 млн грн.
«Кар’єр — це постійні витрати. Викачка води коштує 1 млн грн на місяць», — пояснює Віталій Крячек. За його словами, щоб кар’єр не був збитковим, потрібно виробляти 100 тис. т щебеню щомісяця.
Незважаючи на тиск з боку силових органів, на цей показник компанія майже вийшла у травні 2023 року. Але почалася нова хвиля санкцій — та зупинка видобувних робіт.
Навіть реалізувати той щебінь, який може бути виготовлений з існуючого запасу гірничої маси, важко. Через те, що «Укрзалізниця» не продовжила сертифікацію тепловозів, компанія відмовилася від проєктів у Чернігівській та Сумській областях.
«Ми вже почали приймати участь у відновленні інфраструктури, яка пошкоджена ворогом. Наш кар'єр найближчий до тих об’єктів, тому нами була запропонована найменша ціна щебня. Але тепер ми не можемо взяти ті контракти. Замовник заплатить більше, а ми не заробимо зовсім», — пояснює Віталій Крячек.
Санкції відбиваються на всій групі компаній та на кожному її працівнику. «Підприємство не може працювати на повну потужність. Моя особиста заробітна плата зменшилась, але гірше те, що скорочується колектив: зі ста сорока водіїв зараз залишилось близько сорока», — розповідає керівник АТП «Юнігран» Юрій Комаревич, що працює у компанії з 2010 року.
За 14 років Юрій двічі лишав рідне АТП. У 2014 році він пішов добровольцем на війну і став розвідником. Після кульового поранення та реабілітації через рік повернувся до роботи.
У 2022 році Юрію Комаревич знов пішов добровольцем.
«В кінці березня 2022 року у селі Мощун я отримав контузію», — згадує Юрій.
Знов реабілітація, і він знов керує автомобільною логістикою. Всього за 14 років у «Юнігран» на війну пішло біля 200 працівників.
Зараз Малинський кар’єр, який є останнім з працюючих у громаді, забезпечує роботою тисячу кваліфікованих людей. Якщо він закриється, то працевлаштовуватися їм у своїй громаді буде ніде.
«Для створення нових робочих місць ми робимо все можливе. З початку повномасштабного вторгнення в нас відрилося чотири нових підприємства — деревообробка, ягідництво, тваринництво та м’ясопереробка. Але ми хотіли б, щоб наші великі компанії працювали, тим більш в щебеневій галузі, яка забезпечує відновлення інфраструктури», — каже Олександр Ситайло.
