Минулого тижня відбулася сесія Гранітненської селищної ради, де в тому числі розглядалося питання про перейменування вулиці Чехова на вулицю Олексія Влодарського, який загинув від кулі снайпера у жовтні минулого року. На жаль, попри зібрані підписи місцевих мешканців та тиск громадськості голосів ЗА, аби перейменувати вулицю так і не вистачило. Чому так трапилося, для багатьох виявилося незрозуміло. Нижче подаємо матеріал волонтерки та громадської діячки Тетяни Левкової про засідання сесії.
Звідки береться надія? Звичайно, з серця! Саме воно страждає від нестерпного смутку і всіх бід. Часом все здається таким безнадійним і згубним, що не має бажання жити далі. Але в кожного з нас є внутрішня сила, що спонукає щодня вставати, творити добро. Надія допомагає йти на зустріч життєвим перешкодам сміливим кроком, не опускаючи обличчя.
З такими думками я зайшла в фойє будівлі селищної ради смт Гранітне. На порядок денний виносилося питання щодо перейменування вулиці Чехова на вулицю загиблого героя Олексія Влодарського. У своїх постах у Фейсбуці почала піднімати цю болючу тему ще з лютого 2019 року. Влада селища не сприяла такому перейменуванню. Селищний голова Курса М. І. взагалі зайняв позицію, що йому це не потрібно. Я шукала підтримки в людей, організаціях, зверталася в ЗМІ, на телебачення, до людей, які розуміли, що перейменування вулиці на честь Олексія Влодарського — найкраща можливість віддати йому шану, подякувати за пожертвуване життя. Що такі люди, як Олексій, є прикладом для наступних поколінь, які мають знати якою ціною дається нам наша Незалежність. До останнього я сподівалась, що здоровий глузд селищного голови переможе, та марно.
Спекотно було не тільки на вулиці, градус емоцій зашкалював в такому би, здавалося, простому питанню. Як можна так цинічно говорити про біографію Олексія, вишукувати в ній темні плями? Микола Івановичу, оскільки ви дуже цікавитесь моїм особистим життям і добре на ньому знаєтесь, і обов'язково прочитаєте цю статтю, до вас питання: ви настільки ідеальний, що можете судити про інших? Ваше життя є прикладом для інших?
За перейменування вулиці на Олексія Влодарського підписалося 217 чоловік, і це не враховуючи його побратимів, які зараз там, на війні, прикривають вашу дупу! А скільки голосів зібрали ви, коли вас вибирали в черговий раз? Ви гадаєте,що отак можете все "рєшать", бо у вас є право-крісло?! І це питання не тільки до "царька", а і до тих інших депутатів, які проголосували проти. Як же все безнадійно. На жаль, серед нас є багато ватників, хохлів, малоросів, відвертих прихильників руского міра і настольгуючих за комуністичним режимом людей. І це тільки тому, що у них не здирали живцем шкіру на долонях, як це робили червоноармійці та чекісти з українськими селянами сто років тому. Знаєте, в мене чуйка на таких, і взагалі від деяких депутатів так і тхнуло цією гниллю. Не дивно, що вони проголосували проти. Льоша любив своє селище, але не було йому тут місця, в Гранітному. Його ніби витискали звідси... Вороги не лише на Сході, вони і вдома... Скіфу вже байдуже, Скіфу вже не болить. Всі, хто зібрався на цій сесії підтримати пам'ять про Олексія, не очікували такого фіналу. Всі були в шоці від вироку цих "слуг народу". Один чоловік викрикнув: "А чи спокійно ви будете сьогодні спати?" І знаєте, що я подумала: такі, як вони, будуть спати спокійно,тому що в них немає совісті, бо в кого вона є, вона їх мучить.
І наостанок пам'ятайте: ви можете бути сильними сьогодні, але час сильніше вас. Надія — це факел, який здатний освітити темний тунель потоком світла, вказати шлях до його кінця і вивести до довгоочікуваного щастя.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube і в Telegram.
