Заходи з реконструкції водогону розробляли в ТОВ «Малин Енергоінвест», і прокоментувати це та інші комунальні питання погодився директор підприємства Микола Корнійчук.
— Миколо Анатолійовичу, ця новина для Малина не просто добра, а чудова: уперше за багато років для міста виділено кошти на такий великий комунальний проект. До цього ми лише говорили про банальне латання труб і не більше. Розкажіть детальніше про новий водогін…
— Це буде будівництво нового водогону протяжністю 3,2 кілометра, точніше — заміна старого, по вже прокладеній гілці від станції очистки води до вулиці Бондарик, далі розділиться водогін на дві гілки: одна вправо до діючої мережі побіля водосховища, а друга — прямо по вулиці Шевченка аж до перехрестя у центрі біля аптеки «Нікон».
Вартість проекту — приблизно 11 мільйонів 400 тисяч гривень. Кошти будуть виділені з Державного фонду розвитку регіонів. Посприяв виділенню коштів на такий проект наш депутат обласної ради Олег Дзюбенко. Правда, для реалізації проекту потрібна ще і доля міської ради — співфінансування 30 відсотків.
— Ще взимку, пригадую, ви обмовились, що є проект і можна отримати кошти. Чому раніше мовчали про це, не порадували гарною новиною малинчан? Адже ви рідко нас радуєте.
— Проект проходив ряд експертиз, а буквально вчора проект і фінансування пройшов і у Міністерстві фінансів. Тепер чекаємо перших траншів. Тоді ж одразу буде оголошено аукціон на виконавця робіт. Наше товариство готове до виконання субпідрядних робіт з реконструкції водогону.
— Що конкретно представлятимуть мережі?
— Сучасні пластикові труби діаметром 30 сантиметрів, це така собі «харчова» труба, з матеріалу, виконаного з дотриманням екологічних та санітарних норм. Звісно, після прокладення водогону поліпшиться і якість води у мережі — уже не буде іржі та всього того, що «наросло» на внутрішніх стінках колишнього радянського водогону.
Крім того, великий діаметр труби дозволить збільшити тиск у мережі, це також перспектива приєднання і прокладення нових гілок мереж у мікрорайони міста.
До речі, ще років десять тому, коли працював водоканал, воду у водогінні мережі подавали з тиском 5 Атмосфер. Зараз — не більше 3. Чому? Тому що водогін настільки пошкоджений і зруйнований, що збільшуючи тиск, руйнуються труби і ми несемо великі втрати води.
— Добре пам’ятаю трубу, яку минулого літа ви показували в своєму кабінеті — то незабутнє видовище. І, якщо ви тоді говорили, що мереж у такому стані в Малині більшість, можна думати і про наступні проекти?
— Можна. На черзі чекатиме проект реконструкції мережі на вулиці Лисенка, мікрорайон Черемушок, з вулиці Чкалова були звернення. Але, для реалізації проектів потрібне співфінасування з міського бюджету. Наскільки мені відомо, навіть цей проект водогону по Шевченка розтягнеться в часі на два роки — у міській раді повідомили, що неможливо виділити з міського бюджету аж 3 мільйони в рік, щоб швидко виконати проект.
— Зрозуміло. Якщо заговорили про гроші, хочу запитати про таке. Більше тижня тому в інтернеті пройшла інформація про те, що багато комунальних підприємств отримали зайво виплачені кошти по відшкодуванню тарифів на комунальні послуги. Серед трьох комунальних підприємств Житомирщини назвали два житомирських підприємства і третє — ТОВ «Малин Енергоінвест» із сумою 1,2 мільйона гривень. Поясніть, що ви порушили на таку суму?
— Найперше скажу, що й перевіряла НКРЕ тоді усього три підприємства області і у всіх «знайшли» порушення. Дивно — «за збігом обставин» ці перевірки проводили напередодні засідання комісії при обласній раді, на якій мали розподіляти державні кошти на відшкодування тарифів. Простими словами — НКРЕ шукала причини, щоб зменшити державні дотації комунальним підприємствам. Більше того, згідно з законодавством, через три дні після перевірки НКРЕ ми повинні були отримати Вимогу про усунення порушень. Але нічого ніхто не отримав.
А на другому засіданні комісії «Енергоінвесту» погодили в відшкодуванні 1,2 мільйона гривень по різниці в тарифах на послугу водовідведення.
— Зрозуміло. Миколо Анатолійовичу, скажіть про третій фільтр на станцію очистки питної води. Коли його врешті встановите? Адже влітку, зазвичай, вода потребує посиленої очистки…
— Проблема з очисткою води, дійсно, існує. Відповідні листи з цього приводу я направив міському голові — про те, що вкрай необхідно встановити і запустити в дію третій фільтр на станції очистки.
— Знову доведеться їхати в західну Україну по спеціальний пісок для фільтра?
— Ні. На третій фільтр 30 тонн церизіту з Івано-Франківська є — ми його придбали одразу на три фільтри. Та й робити все будемо своїми силами. Кошти для фільтра потрібні лише на товстостінні труби та бурові установки, запірну арматуру — коротше на обладнання в басейн третього фільтра.
— Ціна питання?
— 420 тисяч гривень. Зараз два фільтри працюють так би мовити на межі. Якби запустили третій, він став би гарантійним резервом на випадок аварійних ситуацій, або його можна було б підключати, щоб зупиняти для профілактичних робіт один з двох діючих.
— Знаю, ви щось встановили на очисних, якийсь агрегат, якого й в Україні ніде нема, для боротьби з неприємним запахом води. Допомагає?
— Нема, бо це ми втрьох з інженером та Михайлом Михайленком якось зібрались і придумали таку собі дренажну систему із повітродувок, щоб вода під тиском виштовхувалась у вигляді фонтана і таким чином збагачувалась киснем. Завдяки цьому, дійсно, запах неприємний зникає.
До речі, останню декаду в лабораторії суттєво збільшили кількість реагентів, аби очищати воду, щоб вона була придатна для пиття. Збільшився вміст марганцю у воді, а каламутність у точці водозабору зашкалює, схоже на те, що Іршанський ГЗК знову робив якісь скиди в Іршу.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наш канал у Youtube.
