З травня 2016 року Малинську районну державну адміністрацію очолив Юрій Миколайович Рудченко. Про здобутки за 9 місяців на посаді, про новостворену ОТГ, про основні проблеми району та інше журналіст інтернет-порталу «Покоління Z» поспілкувався з головою РДА.
— Юрію Миколайовичу, ви займаєте посаду голови Малинської РДА з травня минулого року. Які основні досягнення ви виділили б за цей період?
— Основним моїм досягненням за цей короткий період я вважаю те, що Малинщину почали чути в області. З обласного бюджету до нас прийшли кошти, зокрема на освіту, на ФАПи, на поточні ремонти. За кількох попередніх голів держадміністрацій такого не було. Наприклад, сьогодні (24 січня — ред.) їду у Ксаверів та Пиріжки, куди, за попередньою домовленістю з областю, буде перераховано кошти на ремонти. Хочу сказати, що на ямковий ремонт було виділено, якщо я не помиляюся, 520 тонн асфальтної суміші. Це у два рази більше, ніж за попередні роки. Але проблема доріг у нас є і залишається. На асфальтованих дорогах ми провели ямковий ремонт, я так рахую, на 80 відсотків. Якщо ж говорити про дороги з гравійним покриттям, вони в катастрофічному стані й потребують систематичного підсипання та ремонту. Власними силами з цією проблемою дуже важко справитися. З обласного бюджету ми не можемо залучати кошти на такі ремонти, але завдячуючи нашим депутатам обласної ради, підприємствам — Сергію Диняку, Олегу Дзюбенку, Володимиру Антонюку, які завжди ідуть назустріч, район вирішує ці проблеми. Однак все ж відсівні дороги залишаються в поганому стані, на що цього року буде звернена основна увага.
— В одному інтерв’ю ви казали, що не допустите закриття жодної з шкіл району. Однак в суспільстві, обговорюється питання про закриття малокомплектних шкіл, бо їх утримання є недоцільним, оскільки в ці школи, як правило, дають знання не найвищої якості, а також погано укомплектовані. У Малинському районі, до прикладу, це школи в Пристанційному та Іванівці.
— Якщо говорити про Пристанційне, то, на сьогоднішній день воно входить вже в об’єднану територіальну громаду, тому район приймати рішення закривати там школу чи ні не буде. Звичайно, у сільських школах матеріальна база слабша, ніж у міських. Що стосується самого навчання, я думаю, що чим менше в класі учнів, тим більше уваги можна приділити кожній дитині. Якщо в одному класі 7 учнів, а в другому 30 — то різниця відчутна. Я сам закінчив сільську школу. У селі вчитель знає, чия ця дитина, чи вона прийшла нагодована, в якому настрої, яка в неї ситуація в сім’ї. Вчителі у сільських школах більше знають про дітей, аніж у місті. Я б не сказав, що це впливає на освіту. Якщо дитина хоче навчатися, вона навчатиметься будь-де.
— 18 грудня пройшли вибори в Чоповицьку об’єднану територіальну громаду. Таким чином, на теренах Малинського району з’явилась перша ОТГ. Як би ви загалом оцінили перспективи створення та розвитку об’єднаних громад. З одного боку, громада стає більш автономною у вирішенні своїх питань, зокрема і щодо перерозподілу коштів. З іншого — існує думка, що такі громади можуть перетворитися на такі собі маленькі феодальні князівства з феодалом на чолі.
— Ми самі творимо свою історію, і на сьогоднішній день об’єднані територіальні громади — наше майбутнє. Цей шлях децентралізації уже пройшла Європа. Наш, зрозуміло, відрізнятиметься від європейського. Ви сказали, що об’єднані громади можуть перетворитися на феодальні князівства, та це вже залежить від самих людей безпосередньо на місцях. Ми самі будуємо своє майбутнє, і я переконаний, що децентралізація повинна бути, і нові громади повинні створюватися. Більш спроможна громада має мати не менше десяти тисяч населення. Сьогодні створено багато малих громад. У Чоповицькій об’єднаній громаді, якщо я не помиляюся, приблизно 5 тисяч населення. Треба, щоб було більше. Далі ми дивитимемося, щоб були більш перспективні громади. У громаді є голова, депутати і їм вирішувати, як перерозподіляти кошти. Я думаю, все буде добре, і люди вже дозріли до того, щоб працювати самостійно і відповідально.
— Чи впливають райдержадміністрація, районна рада на діяльність об’єднаних громад? Чи підзвітні вони вам?
— Ні, ми не впливаємо на їх діяльність, і вони нам не підзвітні. Зрозуміло, що ми спілкуємося, цікавимося їхніми проблемами, бо вони роблять лише перші кроки. Вони звертаються і до райдержадміністрації, і до районної ради, і до фінансового управління. Ідуть роз’яснювальні роботи, як їм налагодити свою роботу, і на це, зрозуміло, піде не один місяць. Але вони будуть окремою одиницею, самостійно прийматиму рішення, і місцеві депутати вирішуватимуть куди саме спрямовувати кошти для потреби громади.
— На останній позачерговій сесії Малинська міська рада прийняла рішення про виділення коштів на фінансування енергоносіїв ФАПів, ФП, амбулаторій. Загалом, наскільки добре фінансування медицини в районі? Які основні проблеми в цій галузі?
— По медицині проблеми були і залишаються на сьогоднішній день. Основна проблема — недофінансування. На превеликий жаль, багато чого перекладається на плечі місцевого самоврядування. Від того, скільки буде коштів, настільки ми й фінансуватимемо цю галузь. Звичайно, кошти з державного бюджету виділяються. Якщо на щось не вистачає, гроші також виділяє місто, за що я вдячний міському голові Олексію Шостаку. Малин дуже велику підтримку надає медицині, вони виділили коштів більше, ніж район, але вони і більш платоспроспроможні. Також виділяли кошти і районна рада, і сільські ради.
— Сьогодні по всій Україні існує проблема відтоку молоді з сіл, їх занепад та вимирання. Чи можливо залишити молодь в селах, сприяти економічному, соціальному зростанню села? Можливо, залучати інвестиції, які дозволили б створити нові робочі місця.
— На превеликий жаль, є така тенденція, що молодь виїжджає з села, їде в міста в пошуках кращого життя. Не секрет, що, наприклад, в Києві заробітна плата в рази вища, ніж на селі. Та й роботу в селі знайти дуже важко. Тому я завдячую тим підприємцям на селі, які наповнюють бюджет, створюють нові робочі місця. Однак я впевнений, що в майбутньому молодь почне повертатися до села, бо все до того йде. Давайте не забувати, що у державі безпосередньо йде війна. І поки вона не закінчиться, про якісь значні перспективи говорити не доводиться.
— Наскільки сьогодні продуктивна взаємодія райдержадміністрації з міською і районною радою?
— Я завдячую і міському голові, і голові районної ради, і депутатському корпусу міської ради. У нас повне порозуміння. Зрозуміло, що іноді виникають і тертя, але це закономірний робочий процес, бо, як кажуть, в суперечці народжується істина. Якщо суперечки є — вони по суті. Це не пустопорожня балаканина. Сьогодні я можу депутатів, як районної, так і міської ради, поставити в приклад для депутатів Верховної Ради. Я думаю, ми не поділяємося на противоборствуючі політичні сили, ми виконуємо свою роботу, забезпечуючи життєдіяльність району, міста, сільських рад. Коли в державі йде війна, необхідно об’єднуватися і підтримувати один одного. У цьому плані народні обранці хай повчаться у нас.
— До вас увесь час звертаються люди зі своїми проблемами. З яких питань найчастіше звертаються до вас?
— Я часто їжджу по сільських радах, слухаю людей. Найбільше зараз турбує людей неналежний стан доріг. Багато звертаються з проханням про допомогу на лікування: просять допомогти грошима або ліками. Звертаються також з питань підвезення скрапленого газу. Але, хочу сказати, в одній сільській раді звертаються, а в іншій ні. У кожній сільради є безпосередній керівник — сільський голова, від якого залежить організація підвозу.
— Які ви ставите завдання на 2017 рік?
— Плануємо цього року завершити об’єднання територіальних громад. Також плануємо залучати інвесторів у район. Це моя робота як голови райдержадміністрації — заохочувати заходити в район інвесторів. Я люблю казати: якщо не можеш допомогти, то хоча б не заважай людям працювати. Я зібрав представників усіх служб і сказав, що якщо хтось включатиме бюрократію і заважатиме підприємцям працювати, це буде останній раз, коли вони завадили. Сьогодні ми повинні давати зелене світло людям, щоб вони могли працювати, розвиватися, поповнювати бюджет, створювати робочі місця. Однак, повторюся, сьогодні це важко робити в стані фактичної війни. Багато інвесторів не хочуть заходити саме через неї. Треба називати речі своїми іменами.
— Сьогодні багато експертів говорять про те, що 2016 рік, хоч і був важким, але водночас став роком певної економічної стабілізації, а 2017 буде початком, можливо, хоч і повільного, але росту. На вашу думку, чи дійсно відбувається певна стабілізація і розвиток, порівняно з 2014-2015 роками?
— Якщо порівняти з 2015-2015 роком, дійсно, ситуація почала вирівнюватися. Трохи почали заходити інвестори в сільське господарство, почали розвиватися кар’єри, бо з початком революції, війни, різко все зупинилося. Сьогодні все починає потроху розвиватися. Будемо сподіватись, що цей процес не зупиниться.
