2 жовтня минулого року куля ворожого снайпера у зоні проведення ООС на Донбасі обірвала життя уродженця селища Гранітне Олексія Влодарського.
8 травня, у День пам’яті та примирення, на фасаді Гранітненської загальноосвітньої школи, де навчався Олексій, відбулося відкриття пам’ятної дошки загиблому Герою. На заході були присутні учні школи, жителі селища, бойові побратими, всі, хто близько знав Олексія.
Перед присутніми виступили директор школи Давиденко Любов Андріївна, голова Малинської районної ради Михайло Левковець, Філоненко Вадим Миколайович, військовий комісар Малинського міського військового об’єднаного комісаріату, військовий Євгеній Сермукслис, громадська діячка, активістка БО «БФ «Волонтер 2015» Тетяна Левкова, радник депутата обласної ради Сергія Диняка Ольга Яворська та названа мама Ніна (так її любив називати Олексій). Сестра Олексія Ольга виконала зворушливу пісню «Мальви» Володимира Івасюка. Дошку освятили священики ПЦУ о. Владислав та о. Василь.
— У квітні 2014 року, коли розпочалася мобілізація, Олексій одним з перших прийшов у військовий комісаріат, — зазначив у своєму слові Вадим Філоненко. — 2014-2015 роки були найважчі для України, саме в цей час було найбільше втрат. Олексій за цей час став досвідченим воїном. Він був звичайною людиною, яка від вас нічим не відрізнялася. Але правду кажуть, що героями не народжуються, героями стають. Завдяки таким людям, як Олексій, війна зупинилася на кордоні Луганської та Донецької областей. Ми маємо залишити в наших серцях вічну пам’ять про таких хлопців. Зараз в зоні АТО загинуло вже більше 2 тисяч наших воїнів. Тому Указом Президента України від 28 лютого 2019 року № 49 сержант Влодарський Олексій Костянтинович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно за особистий героїзм та мужність, проявлені під час захисту Батьківщини, який вручається сестрі Олексія.
— Рабів до раю не пускають. Такий заклик є кодом для 24 окремого штурмового батальйону «Айдар», батальйону в якому воював Влодарський Олексій. «Я більше ніколи не піду на цю війну. Якби ви знали, як мені гидко їх вбивати». Так казав наш Скіф. Якось я його запитала: «Альоша, чому саме позивний «Скіф»?» «Скіф» — це символ свободи, незалежності, непокори чужинцям». Скіф ніколи не залишав на полі бою пораненого товариша, а того, хто потрапив у полон, — визволяв ціною власного життя. Олексій не любив розповідати про війну. За те у моєму архіві близько 300 знімків, які він пересилав мені щодня зі свого телефону. Це світлини з квітами, різними тваринами, світанками та багряними заходами сонця. На передовій це все сприймається по особливому. Олексій любив життя і в нього воно було наповненим до країв. Він казав, що боятися потрібно не смерті а пустого життя. Скіф понад усе любив Україну, він називав її своєю дівчиною», — розповіла про Олексія волонтер Тетяна Левкова, яка його близько знала.
Зазначимо, що саме завдяки ініціативі Тетяни Левкової, депутату Житомирської обласної ради Сергію Диняку (який виділив кошти на виготовлення дошки) та керівництву Гранітненської загальноосвітньої школи ця пам’ятна дошка змогла з'явитися.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube і в Telegram.
