Житомирський окружний адміністративний суд задовольнив позов Державної екологічної інспекції Поліського округу проти виконавчого комітету Коростенської міської ради. Тепер посадовці зобов’язані виконати законні вимоги щодо оформлення меж захисних зон навколо водойм та джерел питної води.

Рішення суду від 12 березня 2026 року поставило крапку у тривалому спорі між екологами та місцевою владою, доводячи: захист довкілля — це не лише гасла, а конкретні юридичні дії.

Суть порушень: чому природа опинилася під загрозою?

Під час планових заходів державного нагляду фахівці Екоінспекції виявили серйозні прогалини у роботі виконавчого комітету Коростенської міськради:

  • Прибережні захисні смуги: межі навколо водних об’єктів не були встановлені.
  • Санітарна охорона свердловин: зони охорони артезіанських свердловин не визначені «в натурі».
  • Відсутність у Кадастрі: дані про ці зони не внесено до Державного земельного кадастру.

Відсутність офіційних меж створює ризики захоплення земель, хаотичної забудови берегів та забруднення питної води.

Від ігнорування вимог до судового вердикту

Держекоінспекція неодноразово видавала приписи про усунення порушень, але виконавчий комітет ігнорував вимоги. Це змусило екологів звернутися до адміністративного суду, який у повному обсязі задовольнив позов.

Суд підкреслив: органи місцевого самоврядування не мають права ігнорувати делеговані державою функції у сфері екології.

Коментар керівництва

Начальник ДЕІ Поліського округу, Євгеній Медведовський, зазначив:

«Рішення суду підтверджує обов’язок органів місцевого самоврядування належним чином виконувати делеговані державою повноваження у сфері охорони довкілля. Йдеться насамперед про захист водних ресурсів і запобігання їх забрудненню або незаконному використанню. Наявність таких меж у натурі та в кадастрі забезпечує реальний механізм охорони природи та дотримання режиму господарської діяльності».

Що далі?

Виконавчий комітет Коростенської міської ради зобов’язаний:

  1. Розробити документацію із землеустрою.
  2. Винести межі захисних смуг та зон санітарної охорони «в натуру».
  3. Офіційно зареєструвати ці дані у Державному земельному кадастрі.

Це рішення створює важливий прецедент для інших громад Житомирщини: екологічні зобов’язання перед законом та громадою не можна відкладати.