Костел Воздвиження Святого Хреста — парафіяльний храм у Подедвуже, центрі гміни на сході Парчівського повіту, приблизно за 22 км від Парчева. Місцеві називають його «червоним», бо його неоготичні вежі складені з червоної цегли, на відміну від «білого» класицистичного костелу по сусідству. Обидва храми — частина довгої історії парафії в селі Ополе, якої вірянам довелося позбутися на понад сорок років.
Відібраний білий костел
Парафію в Ополі заснували 1643 року. На початку XIX століття Юзеф Шлюбовський почав будувати родинну каплицю-усипальницю, яку 1811 року завершили його сини Ігнацій і Ян; у її криптах аж до 1868 року ховали членів роду. Цей класицистичний «білий» костел Благовіщення, імовірно за проєктом Петра Айгнера, став парафіяльним. Наприкінці 1876 року російська влада, вважаючи парафію загрозою для православ’я, не дозволила призначити нового пароха, 1877-го заборонила служби, а 1890 року передала будівлю православній церкві. Вірян обслуговували священники з Сосновиці.
Після указу про віротерпимість 1905 року сотні колишніх уніатів перейшли до католицтва. 30 квітня 1906 року вони самовільно зайняли покинутий костел, але 1 листопада їх вигнала поліція, а згодом православне духовенство урочисто освятило будівлю як церкву. Суперечка дійшла до Державної думи, яка 1910 року відхилила запит католиків, — але водночас уряд дозволив звести новий костел.
Неоготика з червоної цегли
Проєкт 1911 року приписують Стефанові Шиллеру або Зигмунтові Здановському, який міг переробити задум Шиллера. Будували в 1911–1914 роках, освятили 1914-го. Це тринавний храм зального типу на прямокутному плані з асиметричним фасадом: вища масивна квадратна вежа стоїть на південно-західному розі, нижча над другим поверхом переходить у восьмигранник. Обидві вінчають стрункі шпилі. Фасад прикрашає велика розета з масверком, над нею — східчастий щит із зубцями й стрілчастими нішами, підкресленими світлим тинком.
Усередині нави розділяють стрілчасті аркади на чотиригранних стовпах із пучками колонок і рослинними капітелями. Нави перекриті хрестовим склепінням, пресвітерій — зірчастим. Над пресвітерієм — три стрілчасті аркади лож, звідки можна стежити за службою; з ризниць до них ведуть гвинтові сходи у круглих вежечках на північних кутах будівлі. 1919 року парафію відновили, а «білий» костел повернули католикам, і він став філіальним; у його крипті похований генерал Філіп Гауман.
Капличка 1646 року
На перехресті доріг Вишниці — Коденець і Мости — Яблонь стоїть мурована капличка 1646 року з образом Ісуса Фрасобливого — одна з найстаріших пам’яток гміни. Біля білого костелу — пам’ятник 1807 року, який сини Юзефа Шлюбовського поставили на честь батьків, а в селі є також пам’ятники полеглим у 1919–1920 роках і в боротьбі з гітлерівцями.
Як дістатися
Подедвуже лежить приблизно за 22 км на схід від Парчева і за 12 км на південь від Вишниць; громадського транспорту мало, тож зручніше автомобілем. Червоний костел стоїть у центрі села, білий — поруч; усередину найпростіше потрапити перед недільною службою. За 9 км на захід — палац Замойських у Яблоні і колишня церква в Пашенках. Ширше про край — у статті Польське Полісся. Це Польща: громадянам України потрібен закордонний паспорт.
