Лугини — селище на півночі Житомирської області, адміністративний центр Лугинської селищної громади Коростенського району. Воно лежить на берегах річки Жерев — серед поліських лісів, соснових борів і невеликих водойм.
Сьогодні Лугини — невелике селище з населенням близько 4,2 тисячі жителів. Але за своєю історією це значно більше, ніж звичайний населений пункт Полісся. Колись Лугини були містечком із власним магдебурзьким правом, торговими ярмарками, промисловими підприємствами та складним багатонаціональним минулим.
Герб Лугин
Лугини мають власну територіальну символіку. Герб селища використовується як один із символів населеного пункту та його історичної спадщини.
Лугини стоять на Жереві
Селище розташоване в долині Жерева — поліської річки, яка проходить через Лугини. Більша частина населеного пункту лежить на правому березі, біля місця впадіння Літки, яку місцеві також називають Конявкою.
Лугини оточують ліси та водойми. У межах селища є ставки на Конявці, зокрема Товста, а на самому Жереві розташований ставок біля малої гідроелектростанції.
Для Полісся характерний рівнинний рельєф, однак у Лугинах він не зовсім одноманітний. Річкові долини та балки створюють перепади висот. Цікавим природним об'єктом є Валікова гора — озова форма рельєфу, яка сформувалася в післяльодовиковий період.
У руслі Жерева та в околицях можна побачити виходи кристалічних порід. Один із таких місцевих об'єктів має назву Солдатський камінь.
Люди жили тут ще в кам'яному віці
Історія Лугин почалася задовго до появи самого містечка.
На території сучасних Лугин та найближчих околиць археологи виявили сліди давніх поселень. Зокрема, в районі колишнього села Рудня-Гамарня, яке нині входить до Лугин, знайдено залишки поселення раннього неоліту, датованого приблизно V тисячоліттям до нашої ери.
Це означає, що територія навколо Жерева була придатною для життя людей тисячі років тому — задовго до появи писемних згадок про Лугини.
Від урочища Лугини до містечка Косович
Історія самого містечка починається у XVI столітті.
23 жовтня 1595 року в Кракові король надав землевласнику Василю Косовицькому привілей на заснування містечка в урочищі Лугини над річкою Жерев. Новому поселенню планували надати Магдебурзьке право, а офіційною назвою мало стати Косович.
Проте назва Лугини виявилася сильнішою за нову адміністративну назву і продовжила жити серед місцевого населення.
Енциклопедія Сучасної України першою письмовою згадкою про Лугини називає 1606 рік. На той час поселення належало князю Янушу Острозькому, а в першій половині XVII століття вже мало статус містечка Овруцького повіту Київського воєводства.
Лугини на карті Боплана
Лугини потрапили на знамениту карту України Гійома Левассера де Боплана, складену в середині XVII століття.
Для невеликого поліського поселення це важливий історичний факт. Карта Боплана показує, що Лугини вже тоді були помітним населеним пунктом на території Полісся.
У різні періоди містечко належало представникам впливових шляхетських родин. Серед власників згадуються князі Януш Острозький та Станіслав Любомирський, а згодом Юрій Немирич.
Лугини у часи Хмельниччини
Жителі Лугин не залишилися осторонь подій XVII століття.
Під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького частина селян залишила своїх власників і приєдналася до повстанського війська. За краєзнавчими даними, з Лугин до козацького війська втекло 169 селян.
Для поліського містечка це була частина масштабних змін, які охопили Правобережну Україну в середині XVII століття.
Від містечка до волосного центру
У XIX столітті Лугини перебували у складі Овруцького повіту Волинської губернії та поступово перетворювалися на адміністративний і господарський центр навколишніх земель.
У цей період значна частина земель належала поміщику Мечеславу Зеленському. Йому належали тисячі десятин орної землі, лук, пасовищ і лісу.
Господарське життя Лугин поступово ускладнювалося. Тут розвивалися суконне виробництво, залізоробна справа, винокуріння, а згодом цукрова промисловість. Працювали й невеликі місцеві підприємства.
У 1871 році в Лугинах відкрилося двокласне сільське училище. Освіта стала ще одним важливим елементом життя містечка.
Якими були Лугини понад сто років тому
На початку XX століття Лугини були досить великим поселенням для Полісся.
У 1906 році тут налічувалося 374 двори та 4761 житель. Через п'ять років, у 1911-му, — 377 дворів і вже 4953 жителі.
Тобто населення Лугин на початку XX століття було більшим, ніж нині.
Це одна з особливостей історії селища: сьогодні Лугини мають близько 4,2 тисячі мешканців, тоді як понад століття тому їхнє населення перевищувало 5 тисяч.
Багатонаціональні Лугини
На початку XX століття Лугини були багатонаціональним містечком.
Особливо помітною була єврейська громада. За даними 1923 року, у Лугинах проживало 3796 людей, серед яких євреї становили понад 60% населення, українці — близько 37%.
Це сильно відрізняло тодішні Лугини від сучасного селища.
Єврейська громада була важливою частиною торгового та економічного життя містечка. Її історія є окремою сторінкою минулого Лугин, яку варто розглядати в контексті історії єврейського населення Полісся.
Лугини у вирі революцій та воєн
У 1918–1920 роках влада в Лугинах неодноразово змінювалася.
Через стратегічне розташування поблизу Коростенського залізничного вузла район став місцем бойових дій. У 1919 році поблизу Лугин відбувалися запеклі бої.
У 1920 році містечко ненадовго зайняли польські війська, після чого тут остаточно встановилася радянська влада.
У 1923 році Лугини стали центром району в складі Коростенської округи. Згодом адміністративна належність території змінювалася, а з 1937 року Лугини опинилися у складі Житомирської області.
Лугини сьогодні
Сучасні Лугини — адміністративний центр однойменної селищної громади Коростенського району.
26 січня 2024 року населений пункт офіційно віднесли до категорії селищ.
Через Лугини проходять місцеві автомобільні дороги, а залізничне сполучення пов'язує селище з іншими населеними пунктами Полісся та Житомирщини.
Станом на 1 січня 2026 року в Лугинах проживало близько 4198 людей.
Що подивитися в Лугинах
Лугини не мають великої кількості розкручених туристичних об'єктів, але цікаві саме поєднанням природи та історії.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
У селищі стоїть православний храм Різдва Пресвятої Богородиці. Сучасну будівлю спорудили в другій половині XIX століття.
Для Лугин це одна з найпомітніших історичних споруд, яка збереглася від старого містечка.
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії
У Лугинах також є католицький храм, збудований у 1991 році.
Його поява вже належить до новітньої історії селища й відображає відродження релігійного життя після відновлення незалежності України.
Лугинський краєзнавчий музей
У 1995 році в селищі створили народний краєзнавчий музей. Його заснування пов'язане з місцевою краєзнавицею Зінаїдою Сульською.
Для знайомства з історією Лугин це одне з найважливіших місць, адже історія селища значно ширша за окремі будівлі.
Трактор «Універсал»
У промисловій зоні Лугин встановлений на постаменті трактор «Універсал».
Пам'ятник першим механізаторам району з'явився тут у 1967 році. Сьогодні це вже не стільки символ індустріалізації, скільки характерна пам'ятка радянської епохи, яка залишилася в міському просторі селища.
Жерев і поліські ліси
Найцікавіша частина Лугин для мандрівника — не обов'язково в центрі.
Жерев, Конявка, ставки, соснові та березові ліси формують типовий ландшафт північної Житомирщини.
У районі Лугинського лісництва росте азалія понтійська — реліктова рослина третинної флори, яку вважають однією з ботанічних особливостей Полісся.
Лугини для риболовлі
Жерев і місцеві ставки можуть бути цікавими й для рибалок.
У водоймах району трапляються щука, окунь, сом, карась, лящ та інші види риб. Окрему водойму в межах селища утворює ставок Лугинської малої ГЕС.
У Лугинах є також ставки на Конявці, серед яких найбільший має місцеву назву Товста.
Точні умови риболовлі на окремих водоймах варто перевіряти безпосередньо перед поїздкою: статус водойм і правила доступу можуть змінюватися.
Природа навколо Лугин
За межами забудови починається те, заради чого сюди варто їхати тим, хто любить Полісся.
Тут переважають сосна, береза, вільха та дуб. У лісах трапляються лось, сарна, дикий кабан, лисиця, заєць, білка, куниця та бобер.
Річкові заплави й ставки створюють умови для водоплавних птахів, а у водоймах живуть риби та річкові раки.
Лугини добре показують характер північної Житомирщини: тут немає високих гір чи великих туристичних комплексів, зате є річка, ліси, старе містечко та історія, яка починається задовго до появи сучасної держави.
Лугини — містечко, яке варто побачити не поспішаючи
Лугини цікаві саме своєю багатошаровістю.
Тут є сліди неолітичних поселень, історія шляхетського містечка, магдебурзьке право, карта Боплана, козацька доба, багатонаціональне населення початку XX століття, промислове минуле та пам'ятки новішої історії.
А за кілька хвилин від центральної частини починається інше Полісся — Жерев, ставки, ліси та тихі дороги між селами.
Тому Лугини варто сприймати не просто як адміністративний центр Коростенського району, а як одне з історичних містечок Житомирського Полісся, через яке добре читається минуле всього регіону.
