На заході від Бердичів, за кілька кілометрів від міста, розташоване село Іванківці. Саме тут зберігся один із цікавих зразків шляхетської архітектури XIX століття — маєток родини Журовських. Комплекс поєднує палац, флігелі, неоготичний костьол та унікальний кінний манеж у стилі середньовічного замку.

Де знаходиться маєток Журовських

Щоб дістатися до Іванківців, потрібно рухатися у західному напрямку від Бердичева, повернути на Семенівку, перетнути залізничні колії та звернути праворуч. Маєток добре помітний, адже є однією з наймасштабніших історичних споруд у селі. Якщо ж виникнуть труднощі, місцеві жителі підкажуть дорогу — нині в палаці працює школа.

Історія маєтку Журовських

Маєток був збудований у 1820-х роках місцевим поміщиком Марцелем Журовським. Родина належала до польської шляхти, що мала значний вплив у регіоні в XIX столітті.

Архітектурний ансамбль складався з:

класичного двоповерхового палацу;
одноповерхових флігелів;
родового костьолу в неоготичному стилі;
господарських будівель;
кінного манежу.

Комплекс створював цілісний палацово-садибний простір, характерний для волинських і подільських маєтків того часу.

Унікальний манеж у стилі замку

Особливою родзинкою садиби був кінний манеж, збудований у стилі середньовічного замку з високою вежею. Архітектурне рішення вирізнялося романтичними рисами — зубці, масивні стіни та башта створювали атмосферу лицарської доби.

На жаль, приблизно п’ять років тому верхня частина вежі обвалилася. Нині збереглася лише частина конструкції, але навіть вона дозволяє оцінити масштаб і задум архітектора.

Стан палацу сьогодні

На відміну від манежу, сам палац зберігся у досить доброму стані. У радянський період і донині тут функціонує школа, що частково врятувало будівлю від руйнування.

За словами місцевих, у внутрішніх приміщеннях збереглися елементи старовинної ліпнини. Втім, доступ до інтер’єрів обмежений через функціонування навчального закладу.

Архітектурна цінність маєтку

Маєток Журовських є прикладом поєднання класицизму та неоготики в садибній архітектурі XIX століття. Подібні комплекси формували культурний ландшафт Правобережної України, відображаючи стиль життя та естетику польської шляхти.

Сьогодні садиба потребує уваги дослідників і збереження як пам’ятка місцевого значення.