Парк імені Миклухи-Маклая у Малині — одна з найстаріших зелених локацій міста та пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. Сьогодні це майже 30 гектарів зеленого простору в центральній частині Малина, де збереглися старі дерева, алеї, каскад із трьох озер, природне джерело, дитячі та спортивні майданчики, пам’ятники й меморіальні об’єкти.
Його історія пов’язана із родиною Миклух, а назву парк отримав на честь Миколи Миклухи-Маклая — мандрівника, антрополога, етнографа, географа та гуманіста, який бував у Малині та був пов’язаний із родинним маєтком. Нинішній парк — це вже не приватна садиба ХІХ століття, а міський простір для прогулянок і відпочинку, проте його планування та старі насадження досі нагадують про колишній маєток.
Де розташований парк
Парк знаходиться в центральній частині Малина, на вулиці Парковій, 1. Саме за цією адресою його подає Малинська міська рада у туристичному каталозі громади.
Сьогодні це один із головних громадських просторів міста. Парк використовується не лише для звичайних прогулянок. Тут проводять міські заходи, благодійні фестивалі, молодіжні та культурні події.
Наприклад, у серпні 2026 року в парку відбувся другий благодійний фестиваль «ПЕТ М-Фест», присвячений допомозі безпритульним тваринам. А за кілька днів після цього тут провели «Стріт-арт день», під час якого молодь працювала над створенням муралу.
Тобто парк залишається не просто історичною територією, а живим міським простором, яким користуються мешканці громади.
Як виник парк
Історія нинішнього парку значно старша за його офіційний статус пам’ятки.
За словами директора Малинського міського краєзнавчого музею Василя Тимошенка, парк, ймовірно, почав формуватися ще у 1820-х роках, коли власницею Малина була княгиня Цецилія Радзивілл. Це припущення ґрунтується на історичних матеріалах про розвиток міста та колишнього маєтку.
Новий етап в історії парку почався у 1870-х роках, коли Малинський маєток перейшов до родини Миклух.
У 1873 році Катерина Семенівна Беккер, мати Миколи Миклухи-Маклая, після смерті чоловіка переїхала до Малина. Тут вона придбала садибу, яка згодом стала відома як «Малинський маєток». Саме з цим маєтком пов’язана історія родини Миклух у Малині та розвиток парку.
За історичними дослідженнями, після смерті Катерини Беккер у 1905 році маєток оцінили у 200 тисяч рублів. Значну частину його вартості становив саме парк.
Старі дерева та ландшафтний парк
Парк створювали не як звичайний регулярний сад із геометрично прямими алеями. Його планували у ландшафтному стилі, коли природний рельєф, дерева, водойми та доріжки поєднуються в більш вільну композицію.
Особливою цінністю вважалися старі дерева. У джерелах згадується, що на території маєтку росли дерева віком 500–600 років. Для догляду за парком родина Миклух утримувала садівників. Вони стежили за насадженнями, обрізали старі дерева та висаджували нові.
Це важливо для розуміння нинішнього вигляду парку. Частина старих дерев, які сьогодні здаються просто великими міськими насадженнями, насправді є залишками значно старішої паркової композиції.
Микола Миклуха-Маклай і екзотичні рослини
Найцікавіша сторінка історії парку пов’язана з Миколою Миклухою-Маклаєм.
За матеріалами дослідників та спогадами старожилів, у 1886–1887 роках Микола Миклуха-Маклай привозив насіння екзотичних рослин із різних частин світу. Серед місць, звідки вони походили, називають Австралію та Нову Гвінею.
Насіння висівали в Малинському маєтку його родичі. Екзотичні рослини висаджували поруч із місцевими старими деревами, формуючи своєрідну колекцію. Наукові матеріали Малинського фахового коледжу окремо зазначають, що особливе значення для історії парку мають саме інтродуковані види, пов’язані з діяльністю вченого.
Водночас більшість цих екзотичних рослин до нашого часу не збереглася. Тому сьогодні парк не можна називати збереженим у первісному вигляді дендропарком Миклухи-Маклая.
Його цінність інша — у поєднанні історичного планування, старих насаджень, водойм і залишків тієї паркової традиції, яка формувалася тут у ХІХ столітті.
Як парк занепав
Після революційних подій початку ХХ століття колишній маєток поступово втратив свій приватний статус, а парк почав занепадати.
У період 1917–1941 років за ним фактично не було належного догляду. Частина інтродукованих рослин загинула, а колишня система утримання маєтку перестала працювати.
Ще більше парк постраждав під час Другої світової війни. Частину дерев вирубали окупаційні війська. Внаслідок цього до післявоєнного періоду парк підійшов уже значно зміненим.
Відновлення розпочалося у 1960–1970-х роках.
Парк радянського періоду
У післявоєнні десятиліття територію почали перетворювати на повноцінний міський парк культури та відпочинку.
Розчищали й облаштовували алеї, приводили до ладу ставки, створили човнову станцію, спорудили літній театр, облаштували дитячий майданчик із каруселями та атракціонами.
Пізніше в парку працювали різні майданчики для відпочинку, а територія стала одним із головних місць дозвілля малинчан.
Частина цієї інфраструктури не пережила наступні десятиліття. Зокрема, старий дитячий атракціон поступово зношувався і був демонтований. Дослідження Малинського фахового коледжу прямо зазначають, що колишнього комплексу каруселей та атракціонів сьогодні вже немає.
Коли парк став пам’яткою
Офіційний статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення парк отримав 22 грудня 1973 року рішенням Житомирського облвиконкому.
На момент надання статусу його площа становила 43 гектари.
Однак межі парку згодом змінилися.
У 1973–1992 роках частину периферійної території забудували приватними будинками, навчальними та іншими об’єктами. За результатами інвентаризації площа зменшилася на 13,4 га.
Нинішня площа пам’ятки становить 29,6 га. Саме таку площу сьогодні вказують Малинська міська рада та сучасні дослідження парку.
Так виглядав вхід у міський парк у 1974 році.
На цьому місці у 1984 році збудували меморіал ГМП.
Фото поділилася Світлана Дубровська
Які дерева ростуть у парку
Дендрофлора парку — одна з головних причин його природоохоронної та наукової цінності.
Дослідження, опубліковане Малинським фаховим коледжем у 2024 році, зазначає, що історично у складі дендрофлори було 57 видів і форм деревних та чагарникових рослин:
- 34 види дерев;
- 22 види чагарників;
- 1 вид чагарникової ліани;
- 23 види з цього переліку були інтродукованими.
Найбільшою за кількістю видів була родина розових — 17 видів.
Особливо виділяються старі дуби. У дослідженні зазначено, що діаметр стовбурів окремих дубів перевищує 80 сантиметрів, а сосен — 60 сантиметрів.
Малинський парк. Червень 2020 Володимир Нечипоренко
Три озера в центрі Малина
Одна з найбільш помітних особливостей парку — каскад із трьох озер, які з’єднані між собою переливами.
Саме водойми разом із деревними масивами формують характерний вигляд центральної частини парку. На воді можна побачити качок.
У минулому водойми мали й практичне значення для відпочинку: тут діяла човнова станція. Під час реконструкцій другої половини ХХ століття ставки розчищали.
У 2019 році частину ставків знову очищали в рамках чергового етапу оновлення парку.
Скульптура Малуші
Одним із сучасних акцентів парку стала скульптура Малуші, встановлена у 2019 році.
Малушу пов’язують із давньою історією Малина та князем Малом. Скульптуру створив коростишівський скульптор Віталій Рожик. Її відкрили в жовтні 2019 року.
Скульптура стала однією з нових точок, які доповнили історичну тематику парку вже у XXI столітті.
Пам’ятники та меморіали
Парк має не лише природну, а й меморіальну складову.
На його території розташовані:
- Меморіал партизанської Слави;
- пам’ятники та поховання, пов’язані з подіями Другої світової війни;
- Курган Безсмертя;
- пам’ятний знак герою Василю Мелещенку;
- меморіал воїнам-афганцям;
- пам’ятний знак Героям Небесної Сотні;
- інші меморіальні об’єкти.
Окремі пам’ятки радянського періоду у 2023 році розглядалися в рамках процесів декомунізації та приведення написів і меморіальних елементів у відповідність до українського законодавства.
Таким чином, парк фактично поєднує кілька історичних шарів — від маєтку XIX століття до пам’ятних місць ХХ століття та сучасних українських меморіальних об’єктів.
Природне джерело
Ще одна особливість території — природне джерело, яке облаштоване в межах парку.
Для міського парку це досить нетиповий елемент. Воно доповнює систему водойм і природних об’єктів, які збереглися на території колишньої садиби.
Міська рада включає джерело до переліку основних об’єктів сучасної паркової інфраструктури.
Що змінювали у 2019 році
Окремий етап оновлення парку відбувся у 2019 році.
Тоді встановили дитячий спортивний майданчик, частково очистили ставки та встановили скульптуру Малуші. Саме ці зміни стали одним із найбільш помітних оновлень території за останні роки.
Новий проєкт реконструкції
У серпні 2025 року в Малині презентували пропозиції щодо подальшого розвитку парку.
Його хочуть перетворити не просто на місце для прогулянок, а на сучасну туристичну та культурну локацію. Серед ідей — нові фотозони, навігація територією, освітлення, лавки, урни, прибирання водойм, огорожі біля схилів і озер та санітарне очищення лісової частини.
Для зимового періоду пропонували створити новорічне містечко, ярмарок, ковзанку та гірку. Влітку на частині території розглядали можливість встановлення тенісних столів.
Також серед пропозицій була канатна дорога між деревами для дітей. Це поки саме пропозиції розвитку, а не перелік уже реалізованих об’єктів.
Вересень 2019. Міський парк
Парк Миклухи-Маклая сьогодні
Сьогодні парк Миклухи-Маклая — це не лише історична пам’ятка та зелена зона в центрі Малина, а й місце, яке поступово оновлюють. До розвитку території долучаються місцеві підприємці, вкладаючи власні кошти у благоустрій та створення сучасної інфраструктури.
Попри всі зміни, парк залишається одним із ключових громадських просторів міста.
У 2026 році тут проводять молодіжні заходи, благодійні фестивалі та творчі акції. Це показує, що парк не перетворився на законсервовану історичну пам’ятку — він продовжує виконувати свою первісну для міста функцію місця відпочинку та громадського життя.
Один із таких проєктів реалізує малинська підприємиця Ольга Якимович, власниця мережі кав’ярень «Мішель». Саме в парку працює її кав’ярня, де можна перекусити та випити кави. Поруч розташована піцерія «Пульчинела», де готують піцу, суші, нагетси та інші страви.
Окремий напрямок роботи — оновлення дитячого майданчика. Навколо нього облаштували нове покриття з тротуарної плитки, встановили освітлення та лави, а територію додатково озеленили.
За словами Ольги Якимович, усі елементи нового майданчика є сертифікованими, тому його мають зробити безпечнішим для дітей. Поруч також планують висадити нові дерева та декоративні рослини — магнолії, катальпи, туї та самшити.
Для додаткової безпеки територію обладнали системою відеоспостереження.
Водночас під час реконструкції хочуть зберегти старі елементи майданчика. Серед них — фігура жирафи, яка, за словами Ольги Якимович, стоїть тут ще приблизно з 1961 року.
«Жирафа — одну з найстаріших конструкцій, яка тут стоїть, якщо не помиляюся, із 1961 року, — залишаємо. Він став символом цього місця і викликає теплі спогади у багатьох місцевих жителів», — розповіла Ольга Якимович.
Що подивитися у парку
Для туриста парк цікавий не одним конкретним об’єктом, а поєднанням кількох різних локацій.
Під час прогулянки тут можна побачити:
Три озера. Вони утворюють одну з головних композиційних частин парку.
Старі дерева та алеї. Особливо цікаві великі дуби, сосни, липи, клени та інші старі насадження.
Скульптуру Малуші. Сучасна робота, встановлена у 2019 році.
Меморіальні об’єкти. У парку зосереджена значна кількість пам’ятників і знаків, пов’язаних із різними періодами історії.
Природне джерело. Один із природних об’єктів території.
Дитячі та спортивні майданчики. Сучасна частина паркової інфраструктури.
Фонтан та рекреаційні зони. Місця для звичайного міського відпочинку.
А головне — сам парковий ландшафт, який сформувався протягом майже двох століть.
Що сталося з площею парку
Сучасні 29,6 га — це не первісна площа пам’ятки.
Коли парк отримав статус пам’ятки у 1973 році, він займав 43 гектари. У наступні десятиліття частину периферійних територій забудували приватними будинками, дитячим садком та школою-ліцеєм.
До 1992 року площа зменшилася на 13,4 га. Саме тому сьогоднішній парк — значно менший за територію, яку охороняли у 1970-х роках.
Цей факт важливий і для сучасного планування: фактично йдеться не про створення нового парку, а про збереження та переосмислення того, що залишилося від великої історичної паркової території.
Охорона пам’ятки у 2026 році
У 2026 році навколо статусу парку виникла ще одна важлива юридична історія.
Коростенська окружна прокуратура звернулася до суду через відсутність охоронного договору на пам’ятку. У матеріалах судової справи парк зазначений як пам’ятка культурної спадщини за адресою Паркова, 1, з охоронним номером 216.
Водночас 2 липня 2026 року Управління культури та туризму Житомирської ОВА та КП «Екоресурс» Малинської міської ради, яке є балансоутримувачем пам’ятки, уклали охоронний договір №23.
Після цього суд закрив провадження у справі, оскільки вимогу щодо укладення охоронного договору було виконано.
Для парку це важливий момент: його охорона отримала актуальне документальне оформлення вже у 2026 році.
Чому парк називається Миклухи-Маклая
Назва пов’язана з родиною Миклух і самим Миколою Миклухою-Маклаєм.
Вчений був пов’язаний із Малином через родину та маєток, а його перебування тут стало частиною місцевої історії. Саме його ім’я згодом закріпили за міським парком.
У 2024 році Малинська громада розпочала громадське обговорення щодо перейменування парку в рамках виконання законодавства про деколонізацію топонімії. Мешканцям пропонували подавати власні варіанти нової назви.
Водночас станом на 2026 рік офіційний сайт Малинської міської ради продовжує називати об’єкт Міським парком культури і відпочинку ім. Миклухи-Маклая, а актуальні міські заходи також проходять під цією назвою.
Тому в туристичному матеріалі зараз коректно використовувати чинну офіційну назву, окремо зазначаючи, що питання перейменування порушувалося.
Практична інформація
Назва: Міський парк культури і відпочинку ім. Миклухи-Маклая
Тип: парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення
Площа: 29,6 га
Адреса: вул. Паркова, 1, Малин, Житомирська область
Основні об’єкти: три озера, старі насадження та алеї, природне джерело, фонтан, дитячі й спортивні майданчики, скульптури, меморіали та рекреаційні зони.
