Стир — одна з головних річок Волині. Вона починається на Львівщині, перетинає Рівненщину й Волинь, тече через Луцьк і вже в Білорусі впадає в Прип'ять. Довжина Стиру — 483 кілометри, і на цьому шляху він міняється від вузької річечки серед пагорбів до широкої поліської ріки із заплавами й старицями.
Звідки назва
Походження назви остаточно не з'ясоване. Найімовірніше, вона слов'янська й означає «та, що розширяється, виходить з берегів» — і це добре пасує річці, яка навесні розливається на кілометри.
Від Вороняків до Прип'яті
Стир бере початок із джерел у заболоченій балці біля села Видри на Львівщині, серед пагорбів Вороняків. Далі він перетинає Бродівську рівнину, Волинську височину й Поліську низовину. У верхів'ї річка завширшки два-десять метрів і суцільно заросла, у середній і нижній течії розширюється до 30–50 метрів, а біля Старої Рафалівки й Млинка — до ста.
За вісім кілометрів від кордону з Білоруссю Стир ділиться на два рукави: лівий, основний, — Простир, і правий — Старий Стир. Обидва з'єднує Гнила Прип'ять — старе русло Прип'яті.
Міста й замки над Стиром
Від Берестечка Стир судноплавний аж до гирла. Над ним стоїть Луцьк із замком Любарта, далі — Рожище, Колки, Чарторийськ з бароковим костелом, Рафалівка й Зарічне. Колись річкою сплавляли ліс, тепер нею ходять байдарки й моторні човни, а береги люблять рибалки.
Фронт 1915–1916 років
Під час Першої світової війни по Стиру тривалий час проходила лінія фронту. Восени 1915 року тут точилися запеклі бої між російськими й австро-німецькими військами, а 1916-го Стир став одним із рубежів Брусиловського прориву.
Природа
У нижній течії Стир тече серед поліських боліт, лук і лісів. Береги низькі, піщані або торф'янисті, з чагарниками й окремими деревами. Навесні річка широко розливається, а влітку на плесах глибина сягає двох-трьох з половиною метрів, у ямах — до восьми. Течія повільна, тож Стир підходить для спокійних сплавів.
Стир на відео
Поруч
Луцьк, Берестечко, Колки, Чарторийськ і Зарічне — міста й села над Стиром.
Як дістатися
Найпростіше побачити Стир у Луцьку — з набережної або від замку Любарта. Для сплавів популярні ділянки нижче Луцька й на Поліссі біля Колок.
