Національний музей-заповідник української військової звитяги стоїть на околиці села Нові Петрівці Вишгородського району, неподалік Вишгорода. Це один із найбільших військово-історичних музеїв Київщини. До 2023 року він мав назву «Битва за Київ у 1943 році»: саме тут восени 1943-го був Лютізький плацдарм, з якого почався наступ на Київ. Тепер музей розповідає не лише про Другу світову, а й про війну, яку Україна веде від 2014 року.
Плацдарм, з якого звільняли Київ
Восени 1943 року радянські війська переправилися через Дніпро біля сіл Лютіж і Нові Петрівці й утримали невеликий клапоть правого берега. Звідси на початку листопада почався наступ, який завершився звільненням Києва 6 листопада. На схилах у бліндажах були командні пункти командувача 1-го Українського фронту Миколи Ватутіна, командувача 38-ї армії Кирила Москаленка, командувача 3-ї гвардійської танкової армії Павла Рибалка та члена військової ради фронту Микити Хрущова.
Музей заснували дуже рано — 20 березня 1945 року, коли війна ще тривала. Спершу він називався «Поле битви за Київ». У 2008 році заповідник отримав статус національного. За роки існування тут побувало понад 10 мільйонів відвідувачів з 85 країн. 9 червня 2023 року Київська обласна рада перейменувала музей на «Національний музей-заповідник української військової звитяги».
Бліндажі, діорама й техніка просто неба
Заповідна територія займає близько десяти гектарів. Тут збережено 650 метрів ходів сполучення, бліндажі та командно-спостережні пункти 1943 року, частину з них можна оглянути зсередини.
Головна споруда — пам'ятник-музей визволителям Києва, зведений у 1958 році (архітектори Авраам Милецький і В. Бакланов, скульптор Іван Першудчев). На мармурових пілонах вибито назви військових частин, які отримали почесне найменування «Київських». Просто неба стоять гармати, танки та інша техніка часів Другої світової, а поруч — трофейна російська техніка й озброєння нинішньої війни.
У музеї-діорамі, відкритому 1993 року, показують полотно «Битва за Київ. Лютізький плацдарм. 1943 рік» розміром 29 на 7 метрів. Уперше діораму виставили 1980 року в Покровській церкві в центрі села, а згодом для неї звели окреме приміщення площею 1 100 квадратних метрів.
Від козацьких часів до сьогодення
Експозиції охоплюють історію від доби козацтва до російсько-української війни. Науковці музею досліджують минуле Київського Полісся й Межигірського Спасо-Преображенського монастиря, який у XVII–XVIII століттях був головним монастирем Війська Запорозького; у залах є макет цієї обителі. Від 2014 року музей збирає речі учасників Революції гідності, Героїв Небесної Сотні й бійців АТО, а після 2022 року — особисті речі захисників і захисниць, документи, дрони й великі макети зброї. Колекція постійно поповнюється, тож експозиція змінюється. На території є Алея пам'яті полеглих захисників України.
Тут також стоїть храм Юрія Переможця, освячений у грудні 2010 року, пам'ятник воїнам-мотоциклістам (2011) і монумент «Символ миру» (2012). Він належить до міжнародного проєкту «Європейська вулиця скульптур» — ланцюга скульптур від узбережжя Нормандії на схід; на ньому шістьма мовами викарбувано: «Людство має пам'ятати, якою ціною завойовано мир». Поруч — Стіна пам'яті з одинадцятьма горельєфами уродженців Вишгородщини.
У центрі Нових Петрівців стоїть меморіальний комплекс «Героям Лютізького плацдарму» (1983) з Вічним вогнем. На плитах — імена близько 1 850 бійців, які загинули в боях за село; у 2008–2012 роках тут перепоховали ще 165 невідомих воїнів.
Як дістатися
Адреса: село Нові Петрівці, вулиця Захисників України, 67 (колишня вулиця Ватутіна). Від центру Києва — близько 25 км трасою на Вишгород, далі до Нових Петрівців. Сюди зручно їхати автомобілем або приміськими маршрутками з Києва в бік Вишгорода й Нових Петрівців.
Порада
На огляд території й залів закладіть щонайменше дві-три години: техніка стоїть на великій відкритій площі, а до бліндажів ведуть стежки схилами. Графік роботи й вартість квитків змінюються, тому перед поїздкою уточніть їх за телефоном (093) 009-55-35 або на сайті музею victoryinbattle.org.ua.
Поїздку легко поєднати з Межигір'ям, Межигірським монастирем, Вишгородом і дотами Київського укріпленого району під Лютежем, зокрема з ДОТом № 582. Більше про край — у статті про Київське Полісся.
