На північно-західній околиці Білої Церкви, на березі Росі, розкинувся дендрологічний парк «Олександрія» — найбільший архітектурно оформлений ландшафтний парк України. Він займає понад 400 гектарів, має 25 водойм і понад 20 км алей. Парк заклала наприкінці XVIII століття графиня Олександра Браницька, і в ньому досі стоять павільйони, містки, колонади й руїни її літньої резиденції — палацу «Аустерія». Сьогодні «Олександрія» належить Національній академії наук України.

Панорама дендропарку «Олександрія»
Панорама дендропарку «Олександрія». Фото: Ростислав Маленков, CC BY-SA 3.0

Парк графині Браницької

У 1774 році Білоцерківське староство — Біла Церква, Сквира й 134 села — отримав великий коронний гетьман Францішек Ксаверій Браницький. 1781 року він одружився з Олександрою Енгельгардт, племінницею князя Григорія Потьомкіна й улюбленою фрейліною Катерини II. У 1784 році графиня отримала білоцерківський маєток у подарунок від чоловіка й вирішила створити тут парк, не гірший за ті, які бачила в європейських столицях. Назву «Олександрія» вона дала на свою честь.

Олександра Браницька. Портрет роботи Йозефа Грассі
Олександра Браницька. Портрет роботи Йозефа Грассі. Зображення: Josef Grassi, суспільне надбання

Після смерті Потьомкіна 1791 року Браницька задумала присвятити парк його пам'яті й навіть замовила архітекторові Івану Старову проєкт мавзолею. Та імператор Павло I Потьомкіна не любив, і від мавзолею довелося відмовитися. Перші роботи почалися 1793 року за генпланом французького архітектора Мюффо; згодом тут працювали садівники Ботані, Станге, Бартецький, Вітт і Єнс. Рослини везли з Польщі, інших країн Європи й з-за океану.

Аустерія та павільйони

Палац «Аустерія» спершу був літньою резиденцією Браницьких, а згодом і зимовою. Довкола нього стояли Монарший павільйон, Бальна зала й господарські будівлі, що замикали двір розміром 92 на 74 метри. У XX столітті ці споруди зруйнували, і від палацу лишилися лише руїни.

Зате збереглися паркові «капризи»: колонада «Луна», Китайський місток, штучні «Руїни», Арочний місток, острови Марії й Троянд, фонтани й водоспади. В «Олександрії» є і Царський сад, де дерева садили імператори, а неподалік — «Петербурзький меридіан» і колона «Печаль». Найвідоміше джерело — «Лев» біля скульптури лева; вода в ньому має сталу температуру й містить радон. Парк відвідували Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, Гаврило Державін, а також декабристи — на їхню честь 1992 року встановили Лаву декабристів.

Штучні «Руїни» біля ставу Лазневого
Штучні «Руїни» біля ставу Лазневого. Фото: Роман Наумов, CC BY-SA 4.0

Руйнування й відродження

Під час війн 1918–1921 років більшість споруд було зруйновано, а мармурові й бронзові скульптури вивезено. У 1922 році парк оголосили заповідником, але в 1920-х його перейменували на «парк імені Раковського» й розбирали руїни на цеглу. Друга світова війна завдала нових втрат: 1943 року окупанти вирубали понад 3 гектари старих сосен. У 1946 році «Олександрію» передали Академії наук, і відтоді парк відновлюють. У 1962 році відкрили музей з мармуровими скульптурами XVIII століття.

Танцювальний павільйон в «Олександрії»
Танцювальний павільйон в «Олександрії». Фото: Половко Сергей Николаевич, CC BY-SA 4.0

На заході парку височіє Палієва гора — найвища точка «Олександрії», де на початку XVIII століття стояв табором загін Семена Палія.

Лава декабристів
Лава декабристів. Фото: Uk-Kamelot, CC BY-SA 3.0

Як дістатися

Біла Церква — за 80 км на південь від Києва трасою на Одесу (М-05). Парк — на північно-західній околиці міста, біля Сквирського шосе; з центру сюди ходять міські маршрутки. Вхід до парку платний.

Порада

На огляд закладіть щонайменше пів дня: парк великий, а найцікавіші місця розкидані. Найгарніше тут у травні, коли цвітуть бузок і каштани, та в жовтні. Поїздку поєднайте зі Старою поштою в центрі міста.