Палієва гора — найвищий пагорб дендрологічного парку «Олександрія» в Білій Церкві. Крутий кам'яний схил піднімається над лівим берегом Росі на 27 метрів, а внизу з-під землі виходять граніти. На початку XVIII століття тут стояв табором загін козацького полковника Семена Палія, і на горі досі видно рештки земляних укріплень. З вершини відкривається один із найкращих краєвидів на Рось.
Табір Семена Палія
Фастівський полковник Семен Палій був одним із провідників козацького відродження на Правобережжі наприкінці XVII століття. У 1702 році під час повстання проти польської влади його козаки здобули Білу Церкву, і в 1702–1704 роках один із загонів Палія стояв табором на цій горі. Так за пагорбом закріпилася назва Палієва гора.
У 1980 році на честь тих подій на горі встановили пам'ятник: кам'яну вежу з барельєфом козацьких голів і сценами з бойового життя козаків. Біля вежі стоїть чавунна гармата з ядрами. За переказами, під горою є розгалужені підземні ходи, один із яких колись виводив до Росі.
Степ на кам'яному схилі
Палієву гору оголосили ботанічною пам'яткою природи 1983 року, згодом вона ввійшла до складу парку «Олександрія». На південному схилі крутизною до 45 градусів збереглася ділянка лучного степу майже на пів гектара. Тут ростуть горицвіт весняний, сон лучний, осока низька, ковила волосиста, житняк гребінчастий і кущі степової вишні.
Ботаніки, які вивчали схил понад 75 років, помітили, що рідкісних рослин стає дедалі менше, а деякі, як-от айстра бессарабська й тирлич хрестатий, зникли. Головна причина — витоптування й збирання квітів на букети.
Як дістатися
Гора — у південно-західній частині парку «Олександрія», на лівому березі Росі. Вхід — через парк, від Сквирського шосе на північно-західній околиці Білої Церкви. Від головного входу до гори — близько 2–3 км алеями.
Порада
Не сходьте зі стежок на степовому схилі й не рвіть квіти: горицвіт і сон занесені до Червоної книги. Краєвидом на Рось найкраще милуватися ввечері, коли сонце сідає за річку.
