У селі Копилів Бучанського району (до 2020 року — Макарівського), на березі річки Бучанки, стоїть дерев'яний садибний будинок баронів фон Мекк. Його башточки, мансарда й різьблена тераса досі впізнавані, хоча сама будівля давно в аварійному стані. Ця садиба пов'язує три відомі родини — фон Мекк, Давидових і Чайковських: тут двічі гостював композитор Петро Чайковський.
Барон-залізничник
Копилів згадується в документах ще 1392 року. З 1738 року селом почергово володіли польські шляхтичі Косаківський, Дзявяловський і Шимановський, а 1840 року маєтність за борги розпродали частинами. У 1882 році її придбав 25-річний Микола фон Мекк — син Надії фон Мекк, багаторічної покровительки й листовної співрозмовниці Чайковського. Микола одружився з племінницею композитора Анною Давидовою.
Микола Карлович став одним із провідних залізничників імперії: з 1892 року він очолював правління Московсько-Казанської залізниці, яку за дев'ять років збільшив із 233 до 2,1 тисячі верст. У Копилові барон теж будував: проклав дорогу до Брест-Литовського шосе (нині траса М-06), обсадивши її тополями, які осушували вологу землю, викопав два ставки з водою з річки Здвиж — один для маєтку, другий для селян. Він допоміг копилівцям створити кооперативне товариство й відкрив у селі банківське відділення. Коли 1910 року фон Мекк продав маєток, понад тридцять молодих копилівчан поїхали за ним працювати на його підприємствах. Життя барона закінчилося трагічно: 1929 року його розстріляли радянські органи.
Будинок і парк
Перший будинок звели 1888 року в стилі «дачного модерну»: дерев'яний рублений, на цегляному цоколі, з башточками, фронтонами, еркерами, великою терасою й зовнішніми сходами на другий поверх. У 1898 році він згорів. На межі XIX і XX століть звели новий будинок у тому ж стилі — двоповерховий, з мансардою, різьбленою терасою й башточками під металевою черепицею. Його й бачимо сьогодні.
Довкола розбили пейзажний парк на 9 гектарів. Можливо, його проєктував відомий садівник Георг Куфальдт або його учень. У парку були манеж, літні будиночки для дітей, павільйон, альтанки, фонтан, став із лебедями, розарій і літній театр, де влаштовували музичні вечори та вистави. Ялини й липи для алей везли волами в дерев'яних бочках. До економії належали корівник, молочна ферма, млин, водонапірна башта й кінний завод.
У 1889 і 1890 роках у маєтку гостював Петро Чайковський, про що він згадує в листах. Для Копилова це найвідоміша сторінка історії.
Що сталося з садибою
Після 1917 року маєток націоналізували. У будинку була агрономічна школа, під час Другої світової — німецький штаб, у 1943–1945 роках — військовий шпиталь, потім районна лікарня, з 1954 до 1973 року — школа, а згодом філія музичної школи й сільська рада. На стіні досі видно радянське гасло про «ідеологічну роботу». У парку біля будинку з'явився меморіал Невідомому солдату, у 1960-х — сільський стадіон.
Будинок внесено до Державного реєстру пам'яток архітектури національного значення, але він в аварійному стані. Ще наприкінці 1990-х, за словами місцевих, споруда мала пристойний вигляд. До Євро-2012 планували відновити садибу з музичним салоном Чайковського, театром і готелем, але проєкт так і лишився на папері.
Що вціліло й як дістатися
У парку збереглися ялинова й липова алеї, старі дерева, рештки фонтану, панський став, руїни молочної ферми та водонапірної башти. Копилів лежить біля траси Київ — Житомир (М-06), приблизно за 50 км від Києва, неподалік Макарова.
Порада
Будинок аварійний — оглядайте його лише ззовні й не заходьте всередину. Найгарніше в парку в травні, коли цвітуть липи й відкриваються алеї, та в жовтні. Більше про край — у статті про Київське Полісся.
