Тучин — велике село над Горинню, за пів години від Рівного, у Гощанській громаді. Тут живе понад дві тисячі людей. Колись це було місто з замком, пристанню й фабриками, а з 1940 по 1959 рік — районний центр. Від тих часів лишилися костел, дерев'яна церква, сліди замку й підземних ходів, а ще — гарні краєвиди на долину Горині.
Звідки назва
Учені пояснень не залишили, тож побутують народні версії. За однією, княгиня, якій вручили високий королівський титул, вигукнула на радощах: «Тут і чин!» За іншою, назва походить від імені першого засновника — Тучі. А дехто вважає, що на цей край колись насувалося, мов чорні хмари, багато ворогів.
Замок Семашків
Перші згадки про Тучин — 1542 і 1545 роки. Першими власниками були бояри Путяти, а у XVI столітті містечком володів Богдан Семашко. Він збудував над Горинню грізний замок, оточений валами й ровами, з лабіринтом підземних ходів, частина яких збереглася досі. Семашки володіли Тучином понад сто років, поки місто не поділили на Новий і Старий Тучин між Данилевичами й Тишкевичами.
1596 року тут побували загони Северина Наливайка й дали бій неподалік міста. 1649 року до Тучина прийшло двотисячне військо Максима Кривоноса, яке зруйнувало садибу магнатів і спалило храм, збудований Семашками 1614 року. Шляхта поверталася, бої тривали, але перемогли повстанці.
Пристань і парк Валевського
Наприкінці XVII — на початку XVIII століття на Горині збудували шлюзи, і річкою знову пішли судна. У Тучині відновили пристань: на початку XIX століття звідси щороку відходило понад 120 плотів з деревиною до великих міст Європи. 1711 року на давньому церковищі звели церкву Святої Параскеви.
Містечко переходило від Тишкевичів до Цетнерів, Потоцьких, Любомирських і, нарешті, до Валевських. Воєвода Міхал Валевський 1786 року збудував новий костел на місці згорілого, допоміг православним оновити церкву, а в 1790-х роках заклав розкішний парк і палац. Після смерті Валевського 1806 року палац згорів, а рештки розібрали місцеві жителі.
Костел і церква
Костел Святої Трійці й архангела Михаїла за свою історію кілька разів горів і щоразу відбудовувався. Це головна історична пам'ятка села. Дерев'яна Преображенська церква з окремою дзвіницею — гарний приклад волинської сакральної архітектури.
Фабричне містечко
1890 року Тучин виставили на аукціон, і його купили російські капіталісти, серед них князь Трубецькой. Почався промисловий розквіт: 1913 року тут працювали шість ткацьких фабрик, чотири шкіряні заводи, пивоварня, цегельня й млини, а населення наблизилося до семи тисяч. Тоді ж громада збудувала цегляну «червону» школу.
У 1919 році Тучин переходив від військ УНР до більшовиків і поляків. Між війнами містечко належало Польщі. У роки Другої світової загинула єврейська громада Тучина. На громадському кладовищі стоїть пам'ятний знак воїнам УПА.
Тучин на відео
Коли їхати
Найкраще — пізньої весни й улітку, коли зеленіє долина Горині. Тучин легко поєднати з Гощею й Рівним в один день.
Поруч
Гоща — центр громади, Рівне — пів години на захід. Більше — у статті Рівненський район.
Як дістатися
З Рівного до Тучина ходять приміські автобуси. На машині — близько 30 хвилин.
