Скансен Сарненського історико-етнографічного музею відтворює поліське село кінця XIX — початку XX століття: тут зібрано десять автентичних садиб із хатами, коморами й господарськими будівлями, перевезених із сіл краю. Сам музей, що належить до Рівненського обласного краєзнавчого, заснували 1974 року.
Каплиця й хрести
Серед дерев'яних споруд — каплиця середини XVIII століття. Біля неї музей збирає надбанні хрести зниклих поліських церков. Перший походить із Троїцької церкви 1725 року в Доротичах. Другий, кований місцевим майстром, 2025 року передав настоятель храму в Люччі: дерев'яну Михайлівську церкву XIX століття там розібрали 1963 року, а з її дощок збудували сільську школу.
Хатній вітряк
Наприкінці 2025 року до скансену перевезли хатній вітряк із Великих Цепцевичів Вараського району, а навесні 2026-го його відновили. Такі млини з'явилися на Поліссі наприкінці XIX століття: господарі ставили їх самі з підручного матеріалу й мололи лише для своєї родини. Споруда займала від 2 до 9 квадратних метрів і вміщала ківш, жорна й ларь для борошна. Перші вітряки мали чотири крила, пізніші — від шести до дванадцяти. У міжвоєнні роки жорна коштували 30 злотих, а весь вітряк — 150, приблизно як дійна корова. З електрифікацією в середині XX століття такі млини майже зникли.
У тому самому музеї працює етноцентр «Полісся» з поліським строєм, ткацькими верстатами й майстер-класами.
Фото: V1snyk / Wikimedia Commons, Bearenok / Wikimedia Commons.
