Пивоваріння в Радомишлі: традиції, якість та унікальний смак - це все результат майже 200-річної історії броварства, яка нерозривно пов'язана з історією міста.
Радомишльське пиво має довгу і відому історію та особливу технологію виготовлення. У 1714 році, у Радомислі було всього лише 14 дворів, але ця місцевість привернула увагу греко-католицької церкви. За декілька десятиліть місто розбудувалося, і з 1746 року стало місцем постійного перебування греко-католицьких митрополитів. Утворилася консисторія — орган управління справами митрополії.
За актовими матеріалами 50-80 років XVIII століття, Радомисль залишався маленьким містечком зі замком (нині — школа №5), дерев'яною церквою Святої Трійці, митрополичим будинком (нині — будинок культури) та двором, кам'яною темницею, торговельними лавками та пивоварнями. Кількість пивоварень свідчить про те, що пиво в місті варили ще у середині XVIII століття. В Україні цей напій, як вважають деяких з дослідників, почали варити у Львові починаючи з 1715 року. Імовірно, що в Радомишлі пиво також виготовляли за Львівськими рецептами.
У книзі інвентарів митрополичої єпархії містечка Радомисль за 1774 рік, що зберігається в Центральному Державному Архіві Росії (м. Санкт-Петербург), можна знайти згадку про Радомисльське пиво. У записах згадується броварня панська, яка має ворота з соснових дошок на бігунках. Поблизу броварні знаходиться шнихлір для складу скринь з готовою горілкою. Шнихлір є з соснового дерева круглого, зроблений в закот, до нього двері з двома засувками і залізним ключем. Усередині шнихліра знаходяться дві бочки з горілкою і цебер стоїть, але більше нічого немає. Навпроти броварні стоять чотири печі, у двох з яких вліплені котли для варіння горілки, а в двох є буртаки мідні, що вміщують у себе десять коновок. Поблизу стіни розміщене броварське начиння: кадок до затирання – 9, бражних 2, для засипання солоду 2, коновок 4, цебрів 2. Автор запису зазначає, що броварня потребує перекриття, а шнихлір – нового покриття. Ці записи свідчать про те, що в Радомислі в 1774 році було розвинене пивоваріння і виготовлення горілки.
У рапорті Радомисльського городничого Круглова до військового губернатора від 18 квітня 1803 року описується місто, де згадується кількість міщан християн та євреїв, вищих та нижчих чиновників та загальна кількість жителів. Зазначається наявність однієї дерев'яної та однієї недобудованої кам'яної церкви, одного дерев'яного житлового будинку та одного пивоварного заводу.
Історичні джерела свідчать, що в Радомишлі виготовлялось пиво протягом більше двох століть. Згадка про пивоварню в Радомислі міститься у книзі Фундуклея «Статистическое описание Киевской губернии», виданій у 1852 році. За даними цієї книги, міська казна отримала з пивоварні податок у 25 рублів. Також інші документи свідчать, що в 1875 році було засновано пивзавод по вулиці Великій Київській, а з 1876 року його власник Соколина розпочав виробництво пива. За даними 1883 року на цьому пивзаводі виготовлялось 650 відер пива. Згадка про вулицю Велику Київську вказує на те, що пивзавод знаходився в місцевості, яка відома сьогодні в місті як «крохмалка».
Цей завод не єдиний у місті, де виготовляють пиво. Але дедалі поширеніше стає самогонне варіння пива. Кіплінг, у своїй статті у газеті "Ехо", цитує рапорт повітового пристава Радомисльського повіту до губернського поліцейського начальства: "Хочу повідомити вас, що самогонне варіння пива та його наступна несанкціонований продаж у Радомислі набувають загрозливих розмірів. Самогонне пиво, яке виготовляється в домашніх умовах без дотримання необхідних санітарних вимог, призводить до різноманітних захворювань серед споживачів, включаючи розлади шлунково-кишкового тракту та навіть отруєння, що може призвести до летальних наслідків. Під час виготовлення самогонного пива, самогонщики можуть використовувати навіть помет мишей, а процес варіння часто не відповідає рецептурі та смакує не як пиво, а як звичайна брага. Поліція намагається контролювати несанкціонований продаж самогонного пива. За останній місяць ми знешкодили сім домашніх цехів та притягли до відповідальності 11 самогонщиків."
Умови розвитку пивоварного промислу в Радомишльщині були дуже сприятливими. В селі Вівчому, яке було колись чеською колонією, вирощували спеціальний сорт хмелю для Радомисльського пивзаводу. Чеські переселенці, які почали з'являтись в Радомисльському повіті в другій половині ХІХ століття, були заможними і мали від 8 до 15 моргів землі, що дозволяло їм добре обробляти її і вирощувати якісну сировину. Вони також були дуже культурними та дбайливими до своєї власності, що створювало гарні умови для розвитку пивоварного промислу.
Поміж чеських переселенців були ті, хто мав певний досвід у пивоварінні, і вони внесли свій внесок у розвиток цієї галузі на Радомишльщині. Хмелярство стало одним із джерел добробуту колоністів, адже вони добре розуміли процес вирощування хмелю і знали, як зробити його якісним. Навіть у несприятливі роки, від продажу хмелю можна було отримати не менше 100 рублів з десятини, а в добрі роки — від 1000 до 1800 рублів.
Крім того, чеські переселенці заснували на території України низку заводів і фабрик, які діяли дуже успішно. Заводи Гретер і Криванек у Києві на Шулявці виготовляли устаткування для броварень з 1882 року, а брати Альбрехти заснували пивоварні заводи у Житомирі та Коростишеві.
На схилах Микгорода, на правому березі Мики, стоять корпуси Радомишльського пивоварного заводу, який було зведено у 1906 році братами-чехами Гнатом і Францем Альбрехтами. Будівля з червоної цегли вважається важливою пам'яткою промислової архітектури початку 20 століття. За легендою, Альбрехти мандрували Україною, щоб знайти воду для виготовлення пива, і лише в Миці вони знайшли воду з дивовижною "м'якістю" та чудовими розчинними властивостями, яка ідеально підходила для виробництва пива високої якості. Враховуючи ці особливості мицької води, Альбрехти розпочали будівництво заводу, але їм не вистачило капіталу для його завершення, тому запросили до співпраці промисловця Тайферта, який згодом став єдиним власником заводу.
Альбрехти привезли з Європи обладнання, броварські технології та зразки ячменю та хмелю для вирощування в місцевих умовах. Ці чеські брати почали виробляти класичний чеський Пілснер, а згодом розширили свій асортимент за рахунок інших популярних сортів пива, а також розробили власні рецептури.
В ті часи на заводі працювало 60 постійних робітників, які під керівництвом досвідченого пивовара Цибулька виготовляли добре пиво декількох сортів. Річне перероблювання ячменю та хмелю становила 1150 пудів солоду. Завод називався "Пивоваренный паровой завод Пильзень" і його продукція мала попит серед місцевого населення, а також мешканців сусідніх міст і повітів. Радомишльське пиво переважало своїх конкурентів завдяки своїм вишуканим смаковим властивостям. Сорти пива "Віденське" та "Бок Бір" експортувались за кордон.
Після 1917 року чеські власники емігрували, а броварню націоналізовано. Протягом радянського періоду броварня працювала як локальний пивзавод, виробляючи уніфікований асортимент сортів пива для місцевих жителів Житомирської області.
У 1990-х роках, під час переходу до ринкової економіки, Броварні стало важко конкурувати з великими національними та іноземними виробниками пива на традиційному ринку. Це стало справжнім викликом для підприємства.
У 2001 році ПБК "Радомишль" розпочав новий етап розвитку, ставши основною виробничою базою київської корпорації "Рідна Марка". За два роки, з 2001 по 2003 рік, на заводі було збудовано два унікальні комплекси з виробництва пшеничного пива та сокової продукції, які відрізнялися високим рівнем технічних характеристик. Паралельно, була проведена реконструкція потужностей з виробництва ячмінного пива.
Інвестиції, вкладені у розробку та налагодження виробництва пшеничного пива, дали швидкий результат - у 2004 році на підприємстві було виготовлено пиво "Пшеничне Еталон", яке стало найкращим у світі в своєму класі та одержало Золоті медалі на двох найпрестижніших конкурсах пива: американському World Beer Cup®-2004 та європейському Brewing Industry International Awards-2004. Це було перше пшеничне пиво, яке отримало таке визнання в історії України. Низька конкуренція на ринку пшеничного пива України, активна рекламна кампанія та використання у рекламних матеріалах інформації про світове визнання сорту, дозволили пиву "Пшеничне Еталон" швидко захопити провідну позицію у сегменті пшеничного пива на вітчизняному ринку. Частка корпорації "Рідна Марка" у цьому сегменті українського ринку перевищила 50% за підсумками 2006 року.
За період з 2006 до 2008 року було запущено в експлуатацію нові лінії для розливу пива та квасу на другій та третій стадіях виробництва, що збільшило загальну продуктивність до 15 мільйонів декалітрів. Навесні 2009 року ПБК "Радомишль" укладав угоду про співпрацю з львівською Першою приватною броварнею, що дозволило останній використовувати виробничі потужності для випуску своєї продукції, зокрема пива торгових марок "Перша приватна броварня" та "Галицька корона".
В кінці 2011 року міжнародний холдинг Oasis CIS придбав 100% акцій групи компаній "Рідна Марка", до якої належав пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" та дистриб'юторська мережа. У квітні 2012 року Oasis CIS об'єднав свої активи з Першою приватною броварнею в Україні, яка вже мала власний пивзавод у Радомишлі.
В результаті цього злиття, Перша приватна броварня керує двома сучасними технологічними майданчиками в Львові та Радомишлі, загальною продуктивністю 2,3 мільйона гектолітрів (станом на 2016 рік), з однією структурою продажів та маркетингу.
За матеріалами Олександра Пирогова
м.Радомишль
Фото етикеток з приватної колекції родини пані Тетяни Ільницької
