Довгий час здавалося, що в Малині нема на що подивитися. Так казали і місцеві — звичайний райцентр, кілька пам’ятників, нічого особливого. Багато цікавого просто не помічалося або не було відомим широкому загалу. Малин — це ще один приклад українського міста, про яке говорять набагато менше, ніж воно заслуговує.

Гранітні кар’єри: «родзинка» околиць

Перше, що привертає увагу, — це величезні гранітні кар’єри на південно-східній околиці Малина. Один із них має діаметр близько кілометра й глибину понад 100 метрів. Навколо — кілька менших кар’єрів.

Є не лише діючі виробки, а й закинуті та затоплені. В одному з таких створили підводний музей. Особисто я не спускався, але бачив фото: під водою розміщені скульптури, стара техніка й навіть танк. Влітку це точно одна з найцікавіших локацій району.

Маєток Гіжицьких і родинна каплиця

На території колишнього села Городище (нині частина Малина) колись був маєток родини Гіжицьких. Сам будинок не вражає пишністю, зате неподалік збереглася їхня родинна каплиця в неоготичному стилі. Вона розташована на місцевому цвинтарі й має цінність як історична пам’ятка.

Історик Ігор Довбиш докладно дослідив цей маєток. Колись тут був давньоруський городище (X–XIII ст.), пізніше — замок XVI століття. У 1860-х садибу збудував Микола Гіжицький. До 1920 року нею володіли його сини Лев і Костянтин. Родина активно підтримувала розвиток Малинщини: сприяла створенню пожежної частини, училища, а також долучалася до діяльності історичного музею в Києві. Один із Гіжицьких навіть був секретарем уряду Української Держави у 1918 році.

Після 1920 року маєток використовували як технікум. Пізніше тут працювало училище бухгалтерів, а після війни — професійно-технічне училище. Сьогодні садибний будинок використовується як гуртожиток, де й досі живуть місцеві родини.

Єврейська спадщина Малина

У ХІХ столітті Малин був типовим штетлом — містечком Радомисльського повіту Київської губернії, де значну частку населення становили євреї. В центрі розташовувалися синагога, костел та православна церква, оточені єврейськими кварталами.

До сьогодні збереглися:

  • житлові будинки тих часів;

  • будівля синагоги на вулиці 1 Травня — нині там працює лабораторія.

Щоб знайти її, достатньо від Соборної площі повернути ліворуч за новою церквою й пройти приблизно 100 метрів.

Синагога та єврейська вуличка.

Земська школа.

Соборна площа.

Пам’ятники та знакові місця

  • Пам’ятник Миклухо-Маклаю залишається однією з головних візитівок міста.

  • Меморіальне кладовище Героїв Малинського підпілля разом із парком — важливий історичний комплекс, який з радянських часів вважається центральним меморіалом Малина.

Популярна помилка, ніби мати Миклухо-Маклая жила саме в Малині. Насправді родина мешкала у селі Гамарня поруч.

Костел святої Анни

Найстаріший храм Малина — костел святої Анни. Перший дерев’яний храм збудували у 1780 році, але він згорів у 1869-му. Новий мурований костел освятили у 1884 році. У радянський час його сильно спотворили, обклавши жовтим кахлем. У 2017 році святиню повторно освятили та почали відновлювати.

Костьол святій Анні.

Джерело: Україна інкогніта