На Олександрійському бульварі в Білій Церкві стоїть ансамбль Старої пошти — рідкісна для України поштова станція першої половини XIX століття, яка зберегла первісне планування. Комплекс з кількох будівель у стилі класицизму звели в 1825–1833 роках коштом Браницьких на поштовому тракті Москва — Біла Церква — Одеса. Це пам'ятка архітектури національного значення.
Станція на одеському тракті
Ансамбль займає близько півтора гектара й складається з двох частин. У першій були станційний будинок, готель і ямщицька — вони разом утворюють курдонер, парадний двір, відкритий на вулицю. У другій розміщувалися служби: каретня, кузня й стайня. Архітектор невідомий, але проєкт був індивідуальний. У 1844 році комплекс постраждав від пожежі, а 1848 року його відновили.
Що збереглося
Головна будівля — станційний будинок: одноповерховий центр, обабіч якого стоять двоповерхові частини з чотириколонними портиками тосканського ордера. Тут і досі працює відділення пошти. Готель — одноповерховий, з портиками на головному фасаді й коридорним плануванням. Ямщицька, де жили візники, — низька будівля з чотириколонним портиком над входом і анфіладою кімнат.
Каретний двір ще простіший: на фасаді два широкі аркові в'їзди для карет, у глибині — каретня й кузня з бутового каменю. Цегляна стайня у формі літери «Г» тепер слугує складом.
Шевченко на поштовій станції
У 1846 році в готелі поштової станції зупинявся Тарас Шевченко, який працював тоді в Археографічній комісії. Свій приїзд до Білої Церкви він описав у повісті «Прогулянка з задоволенням і не без моралі».
Сьогодні споруди ансамблю потребують реставрації. У 2020 році місцеві журналісти повідомляли, що частину комплексу виставили на продаж, і громада хвилювалася за долю пам'ятки.
Як дістатися
Адреса: Біла Церква, Олександрійський бульвар, 47. Від центру міста — кілька хвилин пішки або маршруткою по бульвару. Це дорогою до парку «Олександрія», тож пошту зручно оглянути перед прогулянкою парком.
Порада
Будівлі можна оглянути ззовні з бульвару, а в станційний будинок — зайти у відділення пошти в робочі години. Поштові станції XIX століття майже не збереглися, тож ця — справжня рідкість.
