У нашому попередньому матеріалі ми вже згадували про село Будо-Вороб’ї та його церкву. Від нього на відстані 10 км розташоване село Рудня-Вороб’ївська, на 7 км – Нові Вороб’ї, на 5 км – Старі Вороб’ї, а на 20 км – Вороб’ївщина. В Україні також є щонайменше чотири села з назвою Воробіївка, які знаходяться на заході країни. Слово “воробей” не зафіксовано в Академічному словнику української мови, але є застаріле слово “воробець”, яке іноді вживав Іван Франко. Можемо вважати, що “воробей” також українське слово, адже в слов’янських мовах воно має схожі форми: польською – врубель, білоруською – верабей, болгарською – врабче, македонською – врабец, а в кількох інших мовах також використовують слово врабац. Цікаво, що навіть у неслов’янських мовах є подібні переклади, наприклад, румунською – vrabie, а албанською – harabeli.
У Старих Вороб’ях збереглася дерев’яна церква святого Михайла, збудована у 1897 році. Ця церква є типовим прикладом синодального чи єпархіального стилю того часу. Проте, незважаючи на те, що дзвіниця має стандартну форму, сама церква була зведена з урахуванням місцевих традицій, що надає їй унікального колориту.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
