Уборть — річка Житомирського Полісся, права притока Прип'яті. Вона починається біля села Яблунівка на Звягельщині, тече через Коростенський район і Олевськ, а далі — у Гомельську область Білорусі, де впадає в Прип'ять за 2 км на південь від Петрикова. Довжина Уборті — 292 км, площа басейну — 5 820 км².
Яка це річка
Уборть тече Поліською низовиною повільно, з невеликим похилом. У верхів'ї русло завширшки 10–15 м, у пониззі — 50–60 м. Долина майже скрізь невиразна, заплава заболочена, з численними старицями й меліоративними каналами. Русло дуже звивисте, у нижній течії утворює меандри й острови. Найбільше води в річці навесні: повінь дає до половини річного стоку.
Ще 1925 року дослідник Полісся Павло Тутковський присвятив узбережжю Уборті окрему працю.
Риба й мінога
Уборть важлива для збереження аборигенних видів риб: тут живуть плітка, бистрянка, окунь, пічкур, слиж. Ще можна зустріти й міногу українську — давню рибоподібну тварину, що зникла з багатьох забруднених річок.
Колір води й береги
Уборть — одна з найчистіших і наймальовничіших річок Житомирщини. Вода в ній темно-золотиста: її забарвлюють таніни з торфовищ, але сама вода лишається прозорою. Русло петляє серед густих лісів, береги заросли папороттю, мохом і вербами. Під час сплаву можна побачити бобрів, зимородків і сіру чаплю. Детальніше про річку як природне диво Полісся — у статті «ТОП-10 природних див Житомирського Полісся».
Олевськ, Бабина гора й давні човни
Найбільше місто на Уборті — Олевськ. Приблизно за 300 метрів від річки лежить городище Бабина гора з валом заввишки 6–8 метрів і 12-метровим колодязем, з якого брали воду ще в IX столітті.
Уборть зберігає й інші сліди минулого. У селі Хочине неподалік Олевська з річки підняли дев'ятиметровий човен-довбанку, видовбаний із цілої сосни, вагою близько тонни. Його датують XIV–XVI століттями. Олевські ентузіасти разом з археологами відтворюють такі човни й випробовують їх на воді — спершу саме на Уборті.
Униз за течією
Нижче Олевська Уборть тече через ліси Олевської громади. У селі Рудня-Хочинська річка протікає просто через село; у листопаді 1921 року неподалік проходили залишки Волинської групи Армії УНР Юрія Тютюнника, що поверталися з Листопадового рейду. Далі — Копище з музеєм історії села, де зібрано речі традиційного побуту поліщуків, народний одяг і вишиті рушники, і Майдан-Копищенський біля пункту пропуску на кордоні з Білоруссю. Від Олевська до кордону річкою — близько 50 км.
Олевщину здавна називають «ведмежим кутом»: тут збереглися бортництво, дикі бджоли й чорничні бори. За 25 км від кордону лежить геологічний заказник Камінне Село з велетенськими валунами — його варто поєднати з поїздкою на Уборть.
Сплави
Звивиста Уборть з лісистими берегами популярна серед любителів сплавів на байдарках і каяках — наприклад, від Олевська вниз за течією до Майдану Копищенського. Найкращий час — травень і червень, коли рівень води оптимальний. Забирайте сміття з собою: на окремих ділянках річка вже потерпає від забруднення.
Важливо: нижня течія Уборті веде до кордону з Білоруссю. Під час воєнного стану в прикордонній смузі діють обмеження на перебування й пересування, тож маршрут сплаву й місця стоянок треба заздалегідь узгодити з прикордонниками й місцевою громадою та не наближатися до кордону.
Як дістатися
Найзручніше побачити Уборть в Олевську: місто стоїть на її берегах, сюди ходять поїзди лінії Коростень — Сарни. Поруч — Миколаївська церква 1596 року, Олевський заказник і Поясківський заказник.
