Вільськ — село на річці Кам'янці в Оліївській громаді Житомирського району, за 12 км від Черняхова й за 16 верст на північний захід від Житомира, як писали в старих довідниках. Тепер тут живе близько семисот людей, але чотириста років тому Вільськ був містечком, за яке сперечалися найбільші магнати Волині й Київщини.
Містечко князів
У середині XVI століття Вільськ належав до маєтку князя Богуша Корецького — волинського воєводи й житомирського старости. 1581 року київський воєвода князь Костянтин Острозький платив податок з містечка Вільськ за 13 осадників і 10 загородників.
Збереглася скарга 1586 року: люди князя Якима Корецького гнали через Вільськ утікачів із володінь Острозького, а вільський війт Прокоп Літинський з міщанами нібито побили й потопили частину корецьких слуг та забрали їхніх коней і зброю. На початку XVII століття Вільськ увійшов до Острозької ординації, а 1650 року Анна Алоїза Ходкевич, уроджена Острозька, скаржилася, що орендар її містечка Вільськ викрав і пограбував кількасот її селян.
Руїна й відродження
На початку XVIII століття край спустошили війни: 1714 року у Вільську лишалося тільки троє селян, а на постій тут поставили 25 кавалеристів. До вільського маєтку тоді належали Давидівка, Грушки, Івановичі, Новопіль, Вишпіль, Зороків і Зубівщина. 1753 року Вільськ перейшов до князів Любомирських і належав до чуднівських володінь.
Вільськ стояв на старому шляху з Києва через Житомир на захід — тому самому, що вів далі через Пулини (давні Чортоліси) до Звягеля. Наприкінці XIX століття тут була церковна парафія, два заїзди й навіть річкова станція. Вільські селяни славилися гончарством: свій посуд вони возили до Житомира й інших міст за сотню верст і більше.
XX століття
Під час Голодомору 1932–1933 років у селі загинули щонайменше 217 людей. На фронтах Другої світової воювали 375 вільчан, 167 з них не повернулися — на їхню честь у селі стоїть пам'ятник. У Вільську народився польський письменник та історик Ян Охоцький (1766–1848), автор відомих спогадів про життя шляхти на Правобережжі.
Що подивитися
Окраса села — дерев'яна Михайлівська церква з зеленими стінами й банями, яка стоїть у центрі серед старих дерев. Довкола Вільська — береги Кам'янки й ліси Житомирського Полісся.
Як дістатися
Найближча до Вільська залізнична станція — Дубовець, за 7 км; від Житомира село відділяє близько 20 км. Поїздку можна поєднати з Черняховом і дерев'яною церквою в Троковичах. Інші місця поруч — у статті про Житомирський район.
