27 січня 2006 року в Полтаві відбулася подія, яка стала символічною й трагічною водночас для української військової авіації.
Саме цього дня було знищено останній український літак дальньої бомбардувальної авіації Ту-22М3 — один із найпотужніших бойових літаків, що колись перебували на озброєнні Повітряних сил України.
Знищення літака відбулося в межах міжнародних зобов’язань України перед Міністерством оборони США. Процес демонтажу проходив під контролем американських фахівців і став частиною програм зі скорочення стратегічних озброєнь, які Україна виконувала після відмови від ядерного статусу.
Літак, який став символом епохи
Полтавський Ту-22М3 мав особливу історію. Саме цей бомбардувальник у супроводі чотирьох винищувачів востаннє відкрив авіапарад у Києві на 10-ту річницю незалежності України. Тоді він став уособленням військової могутності держави, що лише нещодавно здобула незалежність.
Після того параду літак більше жодного разу не піднімався в небо. Він залишався на аеродромі в Полтаві як мовчазне нагадування про втрачені можливості та зміну геополітичного курсу країни.
Ціна міжнародних гарантій
Рішення про знищення стратегічної авіації ухвалювалося в умовах віри у міжнародні гарантії безпеки та партнерські домовленості. Україна добровільно відмовлялася від одного з ключових елементів свого оборонного потенціалу — дальньої бомбардувальної авіації.
Сьогодні, з відстані років і з урахуванням сучасної війни, ця дата сприймається особливо гостро. Вона нагадує, якою ціною Україні далася довіра до зовнішніх гарантій і як дорого коштувала втрата власних стратегічних спроможностей.
Пам’ять про знищене небо
27 січня 2006 року — це не просто дата з історії авіації. Це день, коли Україна остаточно попрощалася з цілою епохою своєї військової сили. Літак було знищено фізично, але пам’ять про нього залишається — як урок, як застереження і як нагадування про важливість власної обороноздатності.
