20-річний військовослужбовець із Житомирщини Данило Мельник став прикладом неймовірної сили духу.
Попри важкі поранення, російський полон і катування, він не зламався та вже будує плани на майбутнє.
Данило є заступником командира взводу 14-ї окремої механізованої бригади. Військова академія стала для нього другим домом, а службу в лавах Збройних сил України він обрав свідомо.
Потрапив у засідку під Бородянкою
На початку березня його підрозділ виконував бойове завдання поблизу Бородянки на Київщині. Під час бою українські військові потрапили у ворожу засідку.
Унаслідок вибухів Данило отримав надзвичайно тяжкі поранення. Він втратив обидві стопи, ліву кисть та майже всі пальці на правій руці.
Поранений боєць зміг доповзти до невеликого приміщення, де провів майже дві доби без допомоги. Згодом він вибрався назовні, однак через виснаження знепритомнів біля колодязя.
За словами військового, від смерті його врятували місцеві собаки, які не давали йому заснути на морозі.
Не скорився навіть у полоні
Після того, як Данила знайшли російські військові, він опинився у полоні.
Попри тяжкий стан, українець відмовився співпрацювати з окупантами. Під час допитів і катувань він не погоджувався на жодні пропозиції та не просив пощади.
Згодом його доставили до російського госпіталю. Через критичний стан лікарі мали проводити ампутацію. Сам Данило попросив відразу ампутувати обидві стопи, щоб не проходити через кілька важких операцій.
Повернення додому та нові плани
21 квітня військового вдалося повернути в Україну в межах обміну полоненими.
Сьогодні Данило проходить реабілітацію. Він уже пересувається на протезах, самостійно обслуговує себе в побуті та готується до встановлення сучасної біонічної руки.
Попри пережите, військовий не втратив бажання допомагати іншим. У майбутньому він планує стати військовим психологом або інструктором, щоб передавати свій досвід побратимам.
«Головне — не здаватися»
Сам Данило не вважає себе героєм. Він говорить, що його історія — це приклад того, що навіть після найстрашніших випробувань людина може знайти сили жити, рухатися вперед і боротися далі.
Його шлях став ще одним нагадуванням про незламність українських захисників, які щодня виборюють свободу країни, навіть ціною власного здоров'я та життя.