Навічно в строю солдат Ігор Дідківський (11 серпня 1979 - 5 березня 2022) загинув у місті Буча на Київщині.
Ігор Дідківський родом із Малина Житомирської області. Пізніше чоловік жив в Ірпені, а потім переїхав до Бучі. Ігор був спортсменом та брав участь у змаганнях зі змішаних бойових мистецтв.
Він був відомим своєю відвагою та самовідданістю ще з часів Революції Гідності та активно долучився до захисту країни від російської агресії. Ігор Дідківський був підприємцем, учасником громадського формування та волонтером, який допомагав на передовій та мирному населенню. Згодом вступив у Добровольче формування територіальної оборони та активно брав участь у будівництві фортифікаційних споруд на лінії оборони, блокпостів та наданні допомоги мирним жителям.
Під час одного із наступів російських військ Ігор утримував бойові позиції на лінії оборони, а також намагався підірвати ворожу техніку, ризикуючи своїм життям.
Щоб не потрапити в оточення відходив з боями в складі основних сил в Ірпінь. Та згодом вирішив повернутися в окуповану Бучу, щоб допомагати нашим військовим: передавав інформацію про позиції ворога, його пересування, а також оцінку можливості евакуації мирного населення.
Під час одного з рейдів окупанти затримали Ігоря Миколайовича на вулиці Яблунська, неподалік від місця, де вороги приховували важку броньовану техніку на подвір’ях приватних угідь. Його підозрювали у розвідці та корегуванні вогню і заарештували, а потім розстріляли на місці 5 березня 2022 року.
Після звільнення Бучі тіло Ігоря виявили у братській могилі біля Храму Святого Апостола Андрія Первозванного.
Його двоє неповнолітніх синів залишилися без батька.
У цей важкий період для України він виявив себе як справжній герой, готовий віддати своє життя заради кращого майбутнього своєї країни. Він зробив все можливе, щоб захистити свою країну.
