Борзна — місто на річці Борзенці в Ніжинському районі, за 104 км на південний схід від Чернігова, з населенням близько 9,5 тисячі людей. Колись це було полкове й сотенне містечко, а потім повітове місто. Борзна не належить до великих туристичних центрів, але дорогою до Батурина сюди варто заїхати: тут розгорнулася одна з найтрагічніших сторінок Руїни, а поруч жив і похований Пантелеймон Куліш.
Назва і давнина
Найпоширеніша версія пов'язує назву міста з річками Борзна й Борзенка, а їхні назви — зі старим словом «борзина», тобто бистрина. Люди жили тут здавна: археологи знайшли скіфські кургани V століття до н. е., сліди черняхівських поселень, римські монети й городище часів Русі, зруйноване 1239 року.
Магдебурзьке право і козацтво
За Деулінським перемир'ям 1618 року Борзна відійшла до Речі Посполитої. У 1634 році місто отримало магдебурзьке право і герб. Місцеві слободи так активно бунтували, що польний гетьман Микола Потоцький назвав їх «школою бунтів». У травні 1648 року козаки Хмельницького звільнили Борзну, і того ж року тут сформували Борзнянський полк на чолі з Петром Забілою. Невдовзі полк ліквідували, і Борзна стала сотенним містечком спершу Чернігівського, а потім Ніжинського полку.
Найтрагічніша подія в історії міста сталася 1663 року. Після Чорної ради новий гетьман Іван Брюховецький наказав стратити в Борзні своїх суперників у боротьбі за булаву — наказного гетьмана Якима Сомка й ніжинського полковника Василя Золотаренка.
Найукраїнськомовніше місто Лівобережжя
За переписом 2001 року 97,8 відсотка жителів Борзни назвали рідною українську мову. Це найвищий показник серед міст Чернігівщини та всього Лівобережжя. У 1861 році через Борзну пролягав останній шлях Тараса Шевченка з Петербурга до Канева, про що нагадує пам'ятний знак. На початку повномасштабного вторгнення, з 25 лютого по 30 березня 2022 року, місто було в окупації.
Хутір Мотронівка і Ганнина пустинь
На околиці Борзни, на хуторі Мотронівка, працює обласний історико-меморіальний музей-заповідник «Ганнина пустинь». Тут жили письменник, історик і перекладач Біблії Пантелеймон Куліш та його дружина, письменниця Ганна Барвінок. Обоє поховані на хуторі. Музей показує садибу, особисті речі й книжки подружжя, а поруч стоїть каплиця.
У самому місті працюють художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка» та народний історико-краєзнавчий музей. У центрі збереглися старі Різдвяна й Миколаївська церкви. Щоосені в Борзні відбувається велелюдний Покровський ярмарок.
Герб і прапор
Герб Борзни копіює історичний знак, який місто отримало разом із магдебурзьким правом 1634 року: у червоному полі золотий лицарський хрест над срібним півмісяцем рогами догори. Хрест символізує віру й готовність боронити рідну землю, перевернутий півмісяць — перемогу над нападниками. Прапор — квадратне червоне полотнище з тими самими хрестом і півмісяцем.
Як дістатися
Борзна лежить за 2 км від автодороги Кіпті — Бачівськ і за 12 км від залізничної станції Доч на лінії Бахмач — Гомель. Автобуси ходять з Чернігова, Ніжина й Бахмача. Поїздку зручно поєднати з Батурином і меморіалом «Пам'яті героїв Крут».
