Ічня — невелике місто на сході Чернігівщини, на березі річки Іченьки, з населенням близько 10 тисяч людей. Це центр Ічнянської громади Прилуцького району, колишнє козацьке сотенне містечко. Сюди їдуть передусім як до воріт двох знаменитих садиб — Качанівки і Тростянецького парку, але й саме місто має що показати.
Звідки назва
За переказами, за часів Русі тут було невелике поселення Яськове, яке знищили монголи. Нинішнє місто отримало назву від річки Ічень, згодом її стали лагідно називати Іченькою. Дослідники виводять слово від монгольського «ічень» — «водопій», «стоянка для коней». Археологи знайшли тут поселення скіфського часу й черняхівської культури.
Козацька Ічня
Перші відомості про Ічню належать до XIV століття, коли вона була у складі Великого князівства Литовського, а згодом Речі Посполитої. З 1590 року містечком володів князь Костянтин Вишневецький. На карті Боплана 1648 року воно позначене як Іченя.
Під час Хмельниччини ічнянці підтримали повстання, і в 1648–1649 роках Ічня навіть була центром власного полку. Потім полк приєднали до Прилуцького, і містечко стало сотенним. У 1666 році тут звели ратушу, тоді ж, імовірно, з'явився й замок. Під час війни 1708–1709 років одна ічнянська сотня залишилася вірною гетьману Мазепі. У XVIII столітті в містечку діяли чотири козацькі школи.
Значна частина Ічні належала прилуцькому полковнику Григорію Галагану. Його нащадок на початку XIX століття заснував тут суконну мануфактуру, цукровий, винокурні, цегельний і селітровий заводи. У 1894 році через Ічню пройшла залізниця Крути — Прилуки, а містом вона стала лише в 1957 році.
Що подивитися
Наприкінці XIX століття в Ічні стояли чотири муровані церкви: Воскресенська (1806–1810), Преображенська (1811), Миколаївська (1879) та Успенська (1889). Спасо-Преображенська церква досі прикрашає центр. Збереглися й інші старі будинки, зокрема будинок купців Воробйових і школа, де навчався письменник Степан Васильченко.
Ічнянський історико-краєзнавчий музей працює в будинку колишньої синагоги — пам'ятці єврейської громади, яка колись становила помітну частину містечка. У центрі стоять пам'ятники відомим землякам: скульптору Івану Мартосу, письменнику Степану Васильченку, поетам Василю Чумаку та Андрію Дрофаню. З 2009 року тут є й пам'ятник Тарасу Шевченку — він проїжджав Ічню дорогою до Іржавця й Качанівки.
Поруч з Ічнею
Довкола міста лежить Ічнянський національний природний парк. Неподалік — садиба Тарновських у Качанівці, де бували Шевченко й Глінка, і Тростянецький дендропарк з озерами й гротом. А в селі Іржавець зберігалася відома Іржавецька ікона, з якою пов'язують козацькі перекази. До полкових Прилук — близько 35 км.
Герб і прапор
У золотому полі герба Ічні — синій хрест над червоною шестипроменевою зіркою. Цей знак відомий з печаток XVIII століття, а хрест і зірка характерні для козацької емблематики. Сучасний герб затверджений 2002 року, автор — Андрій Ґречило. Прапор має жовтий клин із тими самими символами між червоним і синім полями.
Як дістатися
Ічня стоїть на залізниці Крути — Прилуки, тож сюди можна доїхати потягом або автобусом із Прилук, Ніжина й Чернігова. Від Чернігова — близько 140 км автодорогою. Найзручніше планувати поїздку разом із Качанівкою й Тростянцем: за один день можна побачити і місто, і обидві садиби.
