Густинський Свято-Троїцький монастир стоїть на правому березі Удаю в селі Густиня, за кілька кілометрів від Прилук. Це один із найвідоміших монастирів Лівобережжя: колись за багатством він поступався лише Києво-Печерській лаврі, а його ансамбль з п'ятибанним собором і надбрамними церквами пам'ятає гетьманів Самойловича й Мазепу.
Острів у густому лісі
Історія монастиря починається близько 1600 року. Ченець Йоасаф, який прийшов з Афону, з благословення архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького оселився з учнями на острові серед Удаю, зарослому густим лісом. Звідси й назва — Густиня. Землі належали князям Вишневецьким, і в 1615 році Михайло Вишневецький дав обителі грамоту на острів із лісами, луками й ріллею. Розбудовував монастир Ісая Копинський, згодом київський митрополит.
Серед перших ченців було чимало старих козаків, які йшли сюди, відчуваючи близьку смерть, але, як переказували, жили ще довго — завдяки цілющому повітрю й джерельній воді. У 1620 році Густиню на запрошення гетьмана Петра Сагайдачного відвідав єрусалимський патріарх Феофан, який невдовзі відновив вищу ієрархію православної церкви в Україні.
Пожежі й відбудова
Пожежі 1625 і 1636 років знищили майже всі будівлі, тож ченці відбудували монастир на новому місці, біля гаті через Удай. У 1639 році тут побував митрополит Петро Могила й наказав звести велику церкву, яку освятили в 1644 році. У 1654 році Густиню відвідав антіохійський патріарх Макарій, а його син Павло Алеппський залишив захоплений опис монастиря, особливо іконостаса.
Після пожежі 1671 року гетьман Іван Самойлович у 1674–1676 роках коштом власної скарбниці звів новий мурований п'ятибанний Троїцький собор, який стоїть і нині. Освятив його 1675 року архієпископ Лазар Баранович.
Мури Горленків і розквіт
Найбільший розквіт Густині припав на 1670–1690-ті роки. Монастирю допомагали гетьмани Самойлович і Мазепа та прилуцькі полковники Лазар і Дмитро Горленки. Коштом Дмитра Горленка навколо обителі звели високі цегляні мури з баштами, двоярусними аркадами й бійницями, а також надбрамні церкви — Миколаївську із заходу й Петропавлівську зі сходу. Мазепа збудував муровану Успенську церкву. У середині XVIII століття монастирю належало понад три тисячі десятин землі.
У 1786 році російський уряд секуляризував монастирські землі, а в 1793-му обитель закрили. Понад півстоліття вона стояла пусткою і руйнувалася. Відновили монастир лише в 1844 році, але під час «оновлення» знищили портрети Вишневецького й Мазепи, засипали склеп Горленків і замінили старі козацькі іконостаси. У 1845 році Густиню відвідав Тарас Шевченко і зробив кілька малюнків монастиря.
Сьогодні тут діє жіночий монастир. Мури давньої фортеці майже повністю втрачені й відбудовуються наново, але собор, надбрамні церкви й трапезна добре передають дух козацької обителі.
Як дістатися
Монастир стоїть у селі Густиня, приблизно за 7 км від центру Прилук. Із міста сюди можна доїхати автобусом або таксі. Поїздку варто поєднати з самими Прилуками та садибами Прилуччини — Качанівкою і Тростянцем.
