Костел святого Антонія Падуанського з монастирем на вулиці Нарутовича — барокова фундація Радзивіллів, яка пережила закриття, перетворення на церкву, склад боєприпасів і повернення ченців. Сьогодні тут служать брати капуцини, а сам храм — одна з найкращих барокових пам'яток Бялої Підляської.
Фундація Радзивіллів
Після війн середини XVII століття — шведського потопу, походу Ракоці, епідемій — населення Підляшшя скоротилося вдвічі. Щоб відродити релігійне життя Бяльського графства, Михайло Казимир Радзивілл і його дружина Катерина з Собеських 1670 року запросили до міста ченців-реформатів. У 1672–1684 роках постав мурований храм, імовірно за проєктом Августина Лоцці молодшого; будівництвом керував варшавський архітектор Андрис Губер. 1688 року костел освятили під титулом Матері Божої Ангельської. Оздоблення вийшло значно багатшим, ніж у звичайних реформатських храмах, — відповідно до амбіцій Радзивіллів. 1739 року Анна з Сангушків Радзивіллова профінансувала нові вівтарі, а 1743-го — монастирську бібліотеку.
Закриття і повернення
1867 року царська влада закрила монастир, 1869-го храм передали уніатам, а з 1875 до 1915 року він був православною церквою. Вівтарі, сповідальні, образи й монстранцію вивезли — частину до сусіднього костелу святої Анни, частину до Межиріччя Підляського, Гущі й Конколевниці. Перед фасадом тоді стояла дзвіниця-брама в російсько-візантійському стилі, яку розібрали після 1919 року.
Після відродження Польщі тут діяла військова парафія Святого Хреста, у монастирі — жіноча гімназія, згодом ліцей. 1940 року німці влаштували в храмі склад амуніції, 1944-го будівлю пошкодили. У 1950-х поставили нову амвону, органи фірми Фрідріха Шварца з Картуз і відтворили сигнатурку. 1965 року храм перейняли капуцини, а 1993-го повернули їм і монастир.
Що подивитися
Фасад обернено на північ, перед ним — подвір'я з муром. У нішах муру першої половини XVIII століття колись були стації Хресної дороги, а 1989–1990 років тут розмістили пам'ятні таблиці, так звану Підляську солдатську епітафію. Посеред подвір'я з 2000 року стоїть пам'ятник Івану Павлу II. У каплиці 2005 року встановили необароковий вівтар з вітражем блаженного Гонората Козьмінського — капуцина, який народився в Бялій Підляській.
Як дістатися
Костел стоїть на вулиці Нарутовича, 37, недалеко від центру. До Бялої Підляської зручно доїхати поїздом з Варшави (лінія на Тересполь) або автобусом з Любліна; для українців це Польща, потрібен паспорт. Храм відкритий під час богослужінь. Поруч — кам'яниця «Під Віщами» на тій самій вулиці, костел святої Анни і храм Різдва Богородиці. Більше про регіон — у статті Польське Полісся.
