Олександр Петрович Снітко народився 20 грудня 1971 року в Гранітному на Малинщині. У 2014 році його мобілізували до Збройних сил України. Після року служби він повернувся додому, але вже у лютому 2016-го знову пішов до війська за контрактом. Через кілька місяців молодший сержант загинув під час виконання службових завдань поблизу Соледара на Донеччині.
Життя та служба
Олександр Снітко був уродженцем Гранітного Малинського району. Там він народився 20 грудня 1971 року та закінчив Гранітненську загальноосвітню школу.
Із початком російської збройної агресії проти України у 2014 році Олександра мобілізували. Він проходив військову службу близько року, після чого повернувся додому.
Однак залишатися осторонь війни він не захотів. 26 лютого 2016 року Олександр Снітко знову став до лав ЗСУ, цього разу уклавши контракт. Він отримав звання молодшого сержанта та служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді, де був водієм. У документах Малинської міської ради також зазначена військова частина — В4050.
Загибель поблизу Соледара
Життя Олександра Снітка обірвалося 10 вересня 2016 року.
Того дня військовослужбовець загинув поблизу міста Соледар Донецької області внаслідок нещасного випадку під час несення служби. За даними відкритих меморіальних джерел, це сталося близько 12:00.
Про загибель військового у вересні 2016 року повідомляв і військовий комісар Малинсько-Радомишльського об’єднаного військового комісаріату Олександр Сердюк. Він зазначав, що Снітко був призваний на контракт 26 лютого 2016 року, а загинув біля Соледара під час виконання завдань.
13 вересня 2016 року Олександра Снітка поховали в рідному Гранітному. На той момент йому було 44 роки. У нього залишилася донька 2003 року народження.
Посмертна нагорода
Пам'ять про військового була відзначена на державному рівні.
Указом Президента України №161/2017 від 13 червня 2017 року Олександра Снітка посмертно нагородили медаллю «За військову службу Україні».
Відзнаку йому присвоїли за особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовіддане виконання військового обов'язку.
Пам'ять про захисника
Пам'ять про Олександра Снітка зберігають на його малій батьківщині.
8 травня 2017 року на фасаді Гранітненської школи відкрили та освятили меморіальну дошку на честь загиблого військовослужбовця.
Його ім'я також увічнене на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві — портрет розміщений у секції 9, ряд 3, місце 9.
30 серпня 2021 року Олександру Снітку посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Малина». Відповідне рішення ухвалили за вірність військовій присязі, мужність, самовідданість і героїзм, проявлені під час виконання бойових завдань на сході України, а також за особистий внесок у захист суверенітету й територіальної цілісності держави.
Життя, яке не повинно бути забутим
Олександр Снітко прожив 44 роки. Він народився і виріс на Малинщині, а коли Україна опинилася перед російською агресією, став до лав її захисників.
Після року мобілізаційної служби він міг залишитися вдома. Але у лютому 2016 року знову підписав контракт і повернувся до війська.
Через сім місяців його життя обірвалося під час служби на Донеччині.
Сьогодні Олександр Снітко залишається одним із тих захисників Малинщини, чиї імена нагадують про ціну незалежності України.
20 грудня йому виповнилося б 55 років.
Вічна пам'ять Олександру Снітку — воїну, земляку та Почесному громадянину Малина.
Що вдалося підтвердити окремо: дата народження — 20 грудня 1971 року; дата загибелі — 10 вересня 2016 року; Гранітне як місце народження та поховання; звання молодшого сержанта; посада водія; 59-та окрема мотопіхотна бригада; військова частина В4050; мобілізація 2014 року; повторне укладення контракту 26 лютого 2016 року; загибель поблизу Соледара; донька 2003 року народження; поховання 13 вересня; державна нагорода; меморіальна дошка у Гранітному; портрет на «Стіні пам'яті» та звання Почесного громадянина Малина.
Ч
