Раніше ми вже згадували про село Будо-Вороб’ї та його храм. На відстані 10 км розташоване село Рудня-Вороб’ївська, за 7 км – Нові Вороб’ї, 5 км від нього – Старі Вороб’ї, а за 20 км – Вороб’ївщина. В Україні також є щонайменше чотири села з назвою Воробіївка, і це не калька з російської – всі вони знаходяться на заході країни. В Академічному словнику української мови терміна “воробей” немає, проте є застаріле слово “воробець”, яке іноді вживав Іван Франко. Вважатимемо, що термін “воробей” також український, адже в слов’янських мовах він звучить подібно: польською – врубель, білоруською – верабей, болгарською – врабче, македонською – врабец, а в інших мовах також є схожі варіанти, наприклад, румунською – vrabie, албанською – harabeli.
У Старих Вороб’ях збереглася дерев’яна церква святого Михайла, зведена у 1897 році в типовому для того часу синодальному стилі. Однак, незважаючи на стандартний вигляд, дзвіниця має шатровий верх, а сама церква вирізняється своєю самобутністю та колоритом, що збереглися до сьогодні.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
