Село Ставки, яке з 1924 по 2016 рік носило назву Леніно, має значно глибшу й цікавішу історію, ніж може здатися з першого погляду. Багатовікове минуле, участь мешканців у визвольних рухах, пам’ятки сакральної та палацової архітектури роблять Ставки важливою точкою історичної мапи регіону. Особливе зацікавлення викликає й той факт, що радянська назва зберігалася майже століття — аж до процесів декомунізації.

Чому Ставки довго залишалися Леніно

Після перейменування у 1924 році село фактично втратило свою історичну назву. Для кількох поколінь мешканців «Леніно» стало звичним топонімом, позбавленим ідеологічного змісту. Назва сприймалася радше як адміністративна формальність, а не символ. Саме тому після здобуття незалежності України питання повернення історичної назви довгий час залишалося на периферії громадської уваги. Лише загальнодержавний процес декомунізації повернув селу його справжнє ім’я — Ставки.

Давня історія села Ставки

Перша письмова згадка про Ставки датується 1415 роком. У цей період частина території входила до маєтностей Києво-Печерського монастиря, що свідчить про раннє господарське та духовне значення поселення.

Упродовж XVII–XVIII століть мешканці Ставків неодноразово брали участь у визвольних і повстанських рухах. Село було залучене до повстання під проводом Семена Палія, до гайдамацьких виступів середини XVIII століття, а також до подій Коліївщини 1768 року, коли загони Івана Бондаренка діяли на території Радомишльщини.

Наприкінці XVIII століття в Ставках проживало близько 200 осіб, а вже в середині XIX століття населення значно зросло. Село мало строкатий соціальний і конфесійний склад — тут жили православні, римо-католики та єврейська громада.

Палац Дуніна-Вонсовича.

Замковища, храми та духовне життя

На території Ставків існували два давні замковища — у межах села та в полі. Хоча до нашого часу вони дійшли в сильно зруйнованому стані, їх наявність підтверджує оборонне значення місцевості.

Важливу роль у житті громади відігравала дерев’яна церква 1740 року, зведена на місці ще старішого храму. Поруч існувала каплиця над колодязем, до якої щороку відбувалася хресна хода. Також у селі діяла кам’яна римо-католицька каплиця кінця XVIII століття.

Палац Дуніна-Вонсовича — головна перлина Ставків

Справжньою архітектурною домінантою села є палац графа Станіслава Дуніна-Вонсовича, зведений наприкінці XVIII століття. Маєток став центром культурного й економічного життя околиць.

Граф Станіслав Дунін-Вонсович — постать європейського масштабу. Полковник французької армії, бригадний генерал Війська Польського, учасник походу Наполеона на Росію, він був безпосередньо залучений до подій, що визначали долю Європи початку XIX століття. Його зв’язок із Ставками створює унікальний історичний контекст, який поєднує українську, польську та французьку історії.

Освіта та культурний розвиток

На початку XX століття в палаці діяла агрошкола, а у 1903 році в селі з’явилася двоповерхова дерев’яна школа, збудована вчителькою Ольгою Вангенгейм. Цей навчальний заклад функціонує й сьогодні, залишаючись живим свідком освітніх традицій Ставків.

Ставки сьогодні: нове життя історичної спадщини

У наш час палацово-парковий комплекс у Ставках поступово відроджується. Завдяки ініціативам меценатів і колекціонерів він перетворюється на мистецький та культурний простір, де проводяться фестивалі, концерти й патріотичні заходи. Село знову стає місцем тяжіння для поціновувачів історії, культури та автентичної атмосфери українського Полісся.

Чому варто знати історію Ставків

Ставки — це приклад села, яке пережило зміну імперій, ідеологій і назв, але зберегло власну ідентичність. Його історія — це історія людей, боротьби, культури та пам’яті, яка повертається разом із відновленням справжніх назв і цінностей.