Вузькоколійна залізниця Антонівка — Зарічне — найвідоміша дорога Рівненського Полісся. Понад сто кілометрів колії завширшки 750 міліметрів ідуть від станції Антонівка на лінії Сарни — Ковель через Володимирець до Зарічного на Стиру — лісами, болотами й десятками дерев'яних мостів. У народі її звуть «кукушкою» або «поїздком», у газетах — «Поліським трамваєм». 2007 року в проєкті «Сім чудес Рівненщини» вузькоколійка посіла перше місце.
Довгий час це була одна з небагатьох в Україні вузькоколійок із рейсовим пасажирським потягом, а для багатьох поліських сіл — єдиний зв'язок зі світом. Регулярний рух зупинився 2020 року, і відтоді «кукушка» стоїть. Але колія, станції й міст через Стир лишаються, і їх варто знати.
Дорога для лісу
Точна дата початку будівництва невідома — найчастіше називають 1895 рік. Спершу колію поклали для вивезення деревини: від Антонівки до станції Кухітська Воля. Під час Першої світової війни дорога набула стратегічного значення, і з'явилася ще гілка Хиночі — Дубровиця — Висоцьк. Між війнами, коли край належав Польщі, вузькоколійкою возили на захід ліс, дьоготь, смолу й картопляний спирт.
У Другу світову колію зруйнували, а відновлювати почали близько 1946 року. Частину старих гілок так і не відбудували, натомість проклали ділянку Тиховиж — Локниця. Сучасного вигляду дорога набула 1968 року, коли збудували останні 18 кілометрів від Локниці до Зарічного. У 1970–1980-х роках паротяги замінили тепловозами ТУ2, а в Антонівці звели депо й пункт перевантаження з вузької колії на широку. Вантажний рух закінчився з кризою 1990-х, але пасажирський потяг ходив ще три десятиліття.
Найдовший дерев'яний міст
Найцінніша споруда лінії — міст через Стир на перегоні Біле — Млинок. Завдовжки 153 метри, на дерев'яних опорах, він вважається найдовшим дерев'яним залізничним мостом у Європі й єдиним таким великим в Україні. Збудували його 1906 року (за іншими даними — 1908-го). Міст з'єднує береги, між якими навесні розливається Стир, і в повінь пішки на той бік можна було перебратися хіба що по ньому. Коли потяг проходив міст, його обов'язково зустрічав черговий.
Крім цього мосту, на вузькоколійці ще близько тридцяти невеликих дерев'яних мостів, а всього на шляху — понад вісімдесят штучних споруд через річечки, канави й рови.
Як їздила «кукушка»
Потяг складався з маленького тепловоза ТУ2 і двох-чотирьох вагонів ПВ-40. Він виїжджав з Антонівки вранці й долав шлях до Зарічного приблизно за чотири години — із середньою швидкістю близько 26 кілометрів на годину, через 17 населених пунктів. Квитки продавав провідник просто у вагоні, а зупинитися потяг міг і «на вимогу». У базарний день, щосереди, до складу чіпляли два додаткові вагони.
Для мандрівників поїздка була подорожжю в минуле: вагони гойдаються, за вікном пливуть сосни, болота й луки, а на зупинках можна вийти просто в ліс. Зарубіжні гості — поляки, німці, чехи, голландці — спеціально приїжджали покататися найдовшою діючою вузькоколійкою Європи. В Антонівці проводили етнофестиваль «Бурштиновий шлях» і відкривали музей вузькоколійки.
Чому потяг зупинився
Навесні 2020 року, під час карантину, Укрзалізниця скасувала всі приміські поїзди, а потяг Антонівка — Зарічне після послаблень не відновила через збитковість. За даними залізниці, більшість колії потребує повної реконструкції, рейки покладено ще на початку XX століття, а дерев'яні мости — в аварійному стані. Рухомий склад, якому понад пів століття, в Україні немає де капітально ремонтувати. 2022 року тепловози й вагони вивезли з Полісся з міркувань безпеки.
Активісти й громади не раз просили відновити рух, а ентузіасти навіть оплачували окремі разові рейси. Чи курсуватиме потяг і коли — уточнюйте в Укрзалізниці перед поїздкою.
Що можна побачити
- Станцію Антонівка — вузлову станцію на лінії Сарни — Ковель, де платформа вузькоколійки стоїть одразу за вокзалом, а поруч — депо й пункт перевантаження.
- Станцію Володимирець — посередині шляху, у райцентрі з дерев'яною церквою.
- Міст через Стир біля сіл Біле й Млинок — головну пам'ятку лінії. До колії й мостів не підходьте впритул: споруди старі й аварійні.
- Станцію Зарічне з павільйоном і семафорами — кінцеву точку маршруту біля набережної Стиру.
Як дістатися
Антонівка — вузлова станція на лінії Сарни — Ковель, за 18 кілометрів від колійного поста Мала Язвинка й за 23 — від Рафалівки; розклад поїздів широкої колії дивіться на сайті Укрзалізниці. Володимирець і Зарічне з'єднані з Рівним, Варашем і Сарнами автобусами, а машиною від Володимирця до Зарічного — близько години лісовою дорогою. Північ Рівненщини межує з Білоруссю, тож перед поїздкою перевіряйте повідомлення Державної прикордонної служби про обмеження в прикордонних громадах.
Що поруч
Біля кінцевої — селище Зарічне, давній Погост над Стиром, і озеро Чорне біля Вовчиць. Від Володимирця недалеко до Білого озера й Рівненського природного заповідника. Більше про край — у статтях Рівненське Полісся: куди поїхати і що побачити й Вараський район.
