Андрушівка — невеличке місто на 47 км від Житомира, на річці Гуйві, з населенням менше десяти тисяч. Статус міста отримала лише у 1975 році — до того довго була просто містечком, а ще раніше — взагалі пустим селом після чергового нападу «східних зайд», як їх називали місцеві. Саме цей невеселий старт пояснює, чому сьогодні тут стоїть один із найцікавіших палацових ансамблів Житомирщини: без цукру і без Терещенків нічого б не було.

Цукор, поляки і французький ренесанс

З кінця XVII ст. Андрусівка (саме так тоді називалось місто — польський вплив відчутний і в назві) належала роду Бержинських. Вони звели палац на березі ставка, розбили парк — і на тому, власне, зупинились. Справжній поштовх дав цукровий завод, збудований у 1848 році — перший у всьому краї. Терещенки, цукрозаводчики з великими апетитами і ще більшими грошима, звернули увагу на Андрушівку доволі швидко: вже у 1869 р. і завод, і графський маєток перейшли до них.

Артемій Терещенко розширив парк. Микола Іванович пішов далі — цегляний палац було перебудовано у стилі французького неоренесансу, з усіма належними примхами: вежами, еркерами, шатровим дахом, балконами і декоративними фронтонами. Родина тут майже не жила — наїжджала ненадовго — але грошей не шкодувала. У 1883–1914 рр. модернізували і завод, який, до речі, працює досі.

Школа у палаці — і це не метафора

Сьогодні в палаці розташована ЗОШ №1, і це, як не дивно, врятувало будівлю від повного занепаду. Так, у 1975 р. над оранжереєю, що з'єднувала палац із господарським корпусом, добудували другий поверх — але загальний вигляд це не знищило. Всередині збереглися мармурові сходи, а в одному з класів ще помітні рештки орнаменту, стилізованого під давньогрецький. Десь у глибині школи стоять старий письмовий стіл Терещенків і «рубель» — так колись називали праску. Реліквії буденні, але по-своєму зворушливі.

Палац має й революційну сторінку. 25 січня 1919 р. матрос-балтієць М. Попель організував тут перший Вол(инь)ревком, а вже у червні 1920 р. в цих стінах розмістився штаб Першої кінної армії — про що досі нагадує меморіальна дошка на фасаді. Можливо, саме ця «правильна» біографія і вберегла будівлю від радянського зносу.

Парк, лебеді і шпаківні-гуртожитки

Парк навколо палацу зберігся — і це окрема насолода. Ростуть тут кедр і пробкове дерево, рідкісні для цих широт. На ставках щороку повертаються лебеді — традиція, що тягнеться ще з часів Терещенків, коли за птахами і парком доглядав дід Каленик. Ім'я простого садівника Андрушівка пам'ятає досі — а от імена багатьох власників забула.

Біля палацу варто звернути увагу на шпаківні-гуртожитки — конструкції, де кілька гніздових відсіків об'єднані в один спільний «будинок». Ідея наївна й по-доброму смішна: важко уявити, щоб шпаки погодились жити комунально. З тильного боку палацу зберігся великий старовинний фонтан, а поруч стоять господарські будівлі — конюшні точно є, і кілька менших хаток.

Єврейський цвинтар: окрема і важлива зупинка

Від великої єврейської громади, що жила тут з 1784 р. (коли землі відійшли до Росії), залишився кіркут. На 1926 рік громада налічувала 655 чоловік. Цвинтар заснований у ХІХ ст. і розташований, як не дивно, не на пагорбі. Остання хасидська могила датована 1994 роком. Після проведення залізниці у 1939 р. кіркут суттєво зменшився. Хвіртка не замкнена — можна зайти і пройтись зарослою кущами територією. Збереглося близько 100 поховань, 21 з яких датовані 1920 роком — дослідники обережно припускають погром.

Місце непросте для сприйняття, але чесне. Таких цвинтарів в Україні залишається дедалі менше.

📍 Технічний блок

📍 Точна адреса: вул. Садова, 1, м. Андрушівка, Житомирська область (центр міста, палац стоїть у парку біля ставка — не заблукаєте) 

⏰ Графік: Парк — відкритий цілодобово, безкоштовно 

Палац (зовні) — у будь-який час Всередину — лише у будні, поки працює школа 

💰 Вхід: безкоштовний

🌿 Що поруч

Прямо навпроти центрального входу до парку — римо-католицький костел Святого Власа: Андрушівка здавна була католицьким краєм, і костел тут органічний. За 10 хвилин їзди в бік Червоного, у селі Гальчин — єдина в Україні сертифікована приватна астрономічна обсерваторія «Липневий ранок», де відкрили понад 330 нових астероїдів. Один з них назвали на честь самої Андрушівки. Ці два місця — палац і обсерваторія — чудово складаються в один маршрут.

💡 Лайфхаки

Коли їхати: весна — лебеді повернулись, парк зелений, пусто і тихо. Уникайте неділі — в школу не потрапите.

Поєднайте з: палацом Грохольських-Терещенків у сусідньому Червоному (15 хв їзди) та маєтком в Турчинівці — виходить насичений одноденний маршрут Житомирщиною.

Візьміть з собою: їжу для пікніку в парку, бо кафе в місті є, але вибір мінімальний.