Нещодавно ми подорожували з Коростеня до Хорошева, який раніше називався Володарськом-Волинським. Зробивши поворот за Старим Бобриком, ми опинилися в селі Рижани. Міст через річку Ірша виявився розібраним, і ми здивувалися відсутності попереджувальних знаків. Раптом нас обігнав автомобіль, який несподівано зник під розібраним мостом. Виявилося, що річка була перекрита піщаною дамбою, а вода проходила через кілька труб. Міст виглядав ненадійно, але після того, як наш бусик успішно його перетнув, ми також вирушили далі.

На протилежному березі Ірші ми побачили красиву дерев'яну церкву, про яку раніше не чули. Вона виглядала як звичайний єпархіальний проект з шатровими верхами, але мала додаткові декоративні куполи, що були характерні для дерев'яних храмів лівобережної України початку XX століття.

Перша церква Різдва Богородиці в Рижанах була збудована у 1777 році в стилі, близькому до бароко. Архівні фотографії зберегли образ цього красивого храму, які можна знайти тут. У 1900-1914 роках парафіяни вирішили збудувати нову церкву, оскільки стара вже не вміщала всіх прихожан. У 1912 році старий храм перенесли до села Нова Бобриця (тепер просто Бобриця, Ємільчинського району). На сайті церкви наведено таку інформацію:

Новий храм зводився з 1900 по 1914 роки, і жителі громади активно долучалися до будівництва. Один з мешканців, Оксьон Остапчук, разом із родиною власноруч заготовляв деревину та каміння. Він придумав оригінальний метод видобутку каменю, розігріваючи його на вогнищі, а потім лупаючи по ньому товстою мотузкою, що призводило до тріщин. Парафіяни жертвували частину своїх врожаїв, худоби та грошей на будівництво. 10 червня 1912 року, на третій день Святої Трійці, в селі задзвонили дзвони нового храму, який отримав стару назву. Перше вінчання в новій церкві відбулося для пари з урочища Одвод – Софії Яківні та Івану Петровичу Ющенкам, його провів настоятель отець Романовський. До 1914 року навколо храму ще тривали будівельні роботи, але він уже функціонував з 1912 року. Біля церкви розміщувалися три приміщення однокласної церковнопарафіяльної школи, де учні отримували початкові знання з різних предметів, а також будинок священника.

З 1924 року храм перестав діяти — в ньому відкрили сільський клуб і дискотеку. У 1930-1950-х роках церква слугувала спортзалом для школи та складом для колгоспного зерна. У 1937 році атеїсти зняли хрести з куполів та дзвони. Частина дзвонів була захована місцевими жителями.

У серпні 1941 року планувалося підпалити церкву радянськими військами, які відступали під натиском фашистів. Церква була стратегічним об'єктом, але завдяки зусиллям старости Йосипа Антоновича Данильчука, який переконав радянського командира, що місцеві жителі самі підпалять храм, вдалося уникнути підриву. Жителі влаштували імітацію пожежі, запаливши великі багаття навколо церкви, що ввело в оману радянські підрозділи. За цей подвиг 9 травня 1985 року Данильчуку вручили Патріаршу грамоту за збереження храму.

У листопаді 1941 року фашистська окупаційна влада дозволила відновити богослужіння в храмі, і з того часу церква залишалася відкритою, навіть після повернення радянської влади. Незважаючи на антирелігійну пропаганду, жителі продовжували відвідувати богослужіння.

Стіни та купол храму досі зберігають сліди снарядів і куль з часів громадянської та другої світової війни, але церква вижила. У післявоєнні роки відновили розписи та іконостас, а частину ікон і дзвонів принесли жителі села.

Важливу роль у збереженні храму та зміцненні віри громади відіграв покійний отець Олександр (Осіпчук), який служив у Рижанах з червня 1972 року до своєї смерті 12 листопада 2007 року. Він був рукоположений у священники в Житомирі у 1956 році, а згодом служив у селі Жолобне Житомирської області. На Рижанській парафії він став духівником для багатьох людей, був благочинним для інших священників у районі та отримав найвищі відзнаки за служіння. Отець Олександр похований біля храму, і його духовні діти досі приходять до його могили за підтримкою. (Сайт Церкви Різдва Богородиці)

Сьогодні храм знаходиться в чудовому стані. На жаль, стара церква не збереглася — її зруйнували в радянський період.

Фото та текст Романа Маленкова, Сергія Щербія