У сквері у східній частині Путятинської площі в Житомирі стоїть пам’ятник жертвам Голодомору 1932–1933 років, відомий у народі як «Ангел плаче» (його також називають «Ангел, що сумує»). Скульптура стала одним із головних меморіальних місць міста, присвячених пам’яті людей, які загинули під час геноциду українського народу.
Образ пам’ятника побудований не на складній композиції, а на простому й емоційно зрозумілому символі — ангелі, який закриває обличчя руками.
Історія пам’ятника «Ангел плаче»
Меморіал відкрили 23 серпня 2006 року, напередодні 15-ї річниці незалежності України. Його створення присвятили вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, який забрав життя мільйонів українців.
Автор скульптури — Олександр Костюк, архітектурне рішення належить Петру Перевознику.
Саме встановлення пам’ятника стало частиною повернення пам’яті про трагедію, про яку в радянські часи десятиліттями неможливо було говорити відкрито.
Як виглядає «Ангел плаче»
У центрі композиції — висока біла скульптура ангела, зображеного на повний зріст. Його руки закривають обличчя, створюючи образ скорботи та безмежного болю.
Фігура стоїть на постаменті, форма якого нагадує півсферу. Біля підніжжя — меморіальний напис:
«Світлій пам’яті жертв Голодомору»
Стримана композиція не перевантажена декоративними деталями. Основний акцент зроблено саме на образі ангела, який символізує скорботу за загиблими.
Пам’ять про Голодомор у Житомирі
Голодомор 1932–1933 років торкнувся не лише центральних і східних регіонів України — його наслідки відчула й Житомирщина. Меморіальні місця, подібні до «Ангела плаче», нагадують про цю сторінку української історії та зберігають пам’ять про людей, які стали жертвами злочинної політики радянського режиму.
Щороку в четверту суботу листопада, у День пам’яті жертв голодоморів, житомиряни приносять сюди свічки, колоски пшениці та грона калини, щоб ушанувати загиблих.
Що подивитися поблизу
Путятинська площа розташована в історичній частині Житомира, у Старому місті, тому прогулянку до меморіалу легко поєднати з оглядом інших міських пам’яток: старих вулиць центру, бульвару з каскадним фонтаном, будинків, пов’язаних з історією Житомира та його відомими мешканцями.
«Ангел плаче» варто сприймати не просто як міську скульптуру, а передусім як меморіал пам’яті. Його стриманий образ нагадує про трагедію, яку Україна продовжує осмислювати й сьогодні.
