Чи встановлять євроконтейнери у 34- курятниках Малина?
Чи відвоює пенсіонер Грищенко дешеві тарифи на воду для всіх жителів міста?
Цих два питання не були включені в порядок денний 24-ї сесії міської ради, яка відбулась минулої п’ятниці, 21 жовтня. Але ці питання перед депутатами підняли два громадських активісти, яким міський голова, Олексій Шостак, дав можливість виступити із високої трибуни.
Першим взяв слово Микола Поліновський — депутат міської ради минулого скликання, заступник директора ТОВ «Малин Енергоінвест» і активний громадський діяч (його виступ був дуже емоційним, на високих тонах, мабуть, щоб його почув кожен присутній у залі депутат міської ради):
— Ви тут розглядаєте питання бюджету. А я вам хочу сказати таке. Ще такого не було, щоб депутати брали гроші з міського бюджету на свою депутатську діяльність! Нічого собі — 20% від перевиконання бюджету — на депутатську діяльність! Це не багато не мало — 800 тисяч гривень! Ви хочете перетворити Малин на 34 курятники, і кожен дбає лише про свій округ — як там латочку залатати чи повісити в під’їзді лампу чи зрізати старе дерево, а далі — ніхто не хоче бачити проблеми Малина в цілому!
Та візьміть урешті-решт і закупіть на ці 800 тисяч контейнери та поставте по всьому Малину! Отоді, дійсно, якусь користь місту принесете. А так користь буде лише рекламодавцям вашої чудової діяльності! Звикли звинувачувати попередників у всіх бідах, але попередній депутатський корпус і додуматись не міг, щоб таку суму із міського бюджету тратити на свою діяльність!
Такий виклик екс-депутата не всі сприйняли спокійно, але не будемо обговорювати репліки, а перейдемо до виступу другого активіста, хоч був він не таким емоційним.
Другим вийшов на трибуну ветеран по боротьбі з високими тарифами на комунальні послуги у Малині, пенсіонер і активний громадський діяч Олександр Дмитрович Грищенко. Крім грубої теки з паперами, з якими вийшов на трибуну, Олександр Дмитрович приніс та поставив на стіл перед мером «речдок» — півлітрову баночку з водою з малинської водомережі. Те, що вода точно малинська, було очевидно за її рудим кольором і каламутним осадом внизу банки. Цю воду Грищенко пропонував випити і міському голові пану Шостаку, і першому заступнику міського голови з комунальних питань Петру Піковському і директору ТОВ «Малин Енергоінвест» Миколі Корнійчуку. Однак усі відмовились. Тоді ветеран почав свій виступ:
— Від якості води, яку споживає людина, багато залежить стан її здоров’я. Ви всі побачили, яку воду я приніс, і всі знаєте, яка вода у кранах, тому можна сказати, що комунальне підприємство забирає здоров’я у малинчан. І якщо в мережі ми й далі будемо забивати кілки, замість їх модернізації, то дійдемо до ручки, якщо вже не дійшли.
Олександр Дмитрович називав вагомі аргументи, чому тарифи водопостачання і водовідведення у Малині настільки здирницькі, що населення за них не в змозі платити зі своїх мінімальних пенсій та зарплат. Підкріплював виступ документами та вирізками з газет.
І якщо Поліновського в залі всі слухали тихо про 34 курятники і євроконтейнери (тому, що голосно й емоційно говорив чи тому, що дійсно йому наболіло те, що депутати не думають про майбутнє Малина), то Грищенка чомусь мало хто чув. Більше того, коли Олександр Дмитрович кілька разів звернувся безпосередньо до мера, щоб той його почув, міський голова лише відмахнувся красномовним жестом руки, навіть не повернувши голови у бік виступаючого. З тим Грищенку і довелось покинути трибуну.
Але знаєте, що вам скажу, шановні малинчани. Можливо, Грищенко не вміє так гарно виступати і апелювати фразами та термінами, як навчені для цього люди. Можливо, він багатьом надокучив зі своєю вічною боротьбою проти високих тарифів та переписками з усіма існуючими антимонопольними комітетами та іншими організаціями. Але — ніде, в жодному місті ви не знайдете таку людину, яка в такому віці самостійно воюватиме із владою зате, щоб усім нам жилося легше. І хтозна, яким би був зараз той тариф у Малині, якби не постійні листи-звернення Грищенка в усі інстанції і контролюючі органи.
Коли люди виходять на трибуну щось донести до громадськості, то це не виступ заради виступу чи піару. Їх треба почути, і повинна бути реакція влади на ці виступи — і Поліновського, і Грищенка. Хіба не для того ми обираємо владу, щоб вона чула кожного з нас і бачила, і рахувалась із інтересами кожного з нас?
