Нещодавно, стоячі в черзі за продуктами на місцевому Малинському базарі , краєм вуха почув розмову двох доволі молодих малинчан, які, окрім обговорення житейських проблем, зачепили тему Криму. А саме, молода жіночка, з щирою посмішкою на обличчі весело розповідала молодикові, що до неї в гості приїхала її давня подруга із Севастополя. На слова молодика, а як там їй живеться, вона відповіла, що вони в своїх розмовах тему політики не підіймають. На перший погляд, здавалося, цілком нормальна розмова цілком пересічних, звичайних малинчан, однак.... В розмову втрутився я, й першим моїм запитанням було, а чому тему тієї політики ви не підіймаєте? Невже ваша подруга жодного разу не обмовилася про нинішні кримські реалії? Я вважаю, продовжив я, якщо тему політики ви не торкаєтеся, це свідчить про те, що у вас різні погляди на кримські події, так? Ну да, відповіла малинчанка, й поспішила подалі від мене.... Те, що жителька Криму має погляди проросійські я не здивувався, нажаль це певна вже норма сьогодення. Мене здивували інше, чому ті ж малинчани намагаються уникати розмов на ці важкі теми? Під час моїх запитань я зловив невдоволені погляди двох літніх жіночок, у яких на обличчі яскраво було зображено невдоволення до моїх слів... Вони буквально спопеляли мене своїми поглядами. Звісно, для мене то не було новиною, оскільки вже не одноразово мав можливість спілкуватися із "земляками", які мають, м'яко кажучі, досить антиукраїнські погляди. Згадуючі їхні гнівні докори, а саме, що я вбиваю "народ донбаса", я неодноразово ловив себе на думці, що вступати в дискусії з людьми, які просто хочуть тебе вбити лише за те, що ти пішов захищати рідну землю, не має ніякого сенсу. Вони, ті опоненти, а по суті вороги, сліпи й глухі, вони отруєні ворожою пропагандою й по просту не чують мене й моїх побратимів.... І ось літо, відпустки... І яку картину бачу я? Це наявність кілометрових черг з українців до окупованого українського Криму державою, що вбиває наших захисників.... Невже всім їм так життєво необхідне кримське повітря та кримське море? Невже в тій же Одесі інше море? Що є у тому Криму таке, чого немає у нас в Україні? На це питання мені важко дати відповідь, оскільки навіть у страшному сні я неможу уявити, що я поїду відпочивати на окуповану територію. Лише зі зброєю, лише визволяючи ці багатостраждальні землі я повернуся туди, щоб власними силами, силами побратимів визволити наш Український Крим...
Та чи можливо визволити українські землі, коли при владі у нас особи із сумнівною репутацією, для яких головне не державні інтереси, а бізнесові? Звісно, що ні. Це не можливо ні теоретично, ні практично. Однак, чи маємо ми право ображатися на наших т. зв. керманичів, коли й значна частина пересічних громадян носять в собі, у кращому випадку, бацилу байдужості до долі власної держави. Весь депутатський корпус, й не лише Верховної Ради, але й на місцях, виконавча, судова влада, правоохоронні структури - це все є простим зрізом нашого суспільства із всіма її мінусами, хворобами й бажаннями до легкої наживи... Навіть серед наших земляків, малинчан, є особи, цілі сім'ї, та, головне, Увага СБУ, районні державні службовці, які поїхали відпочивати до окупованого Росією Криму.... Про який патріотизм може йти мова, про яку самопожертву, коли ваш сусід спокійно собі поїхав в гості до злодія та вбивці? Про яке сумлінне виконання службових обов'язків районними керманичами може йти? Але чому я дивуюся? Пригадалося мені минулорічна дискусія із представниками т зв наукової історичної еліти району, яка з піною у роті намагалася довести мені, про небажаність й не доречність перейменовувань вулиць в районі, а особливо вулицю імені Кантемиривців, бо вони визволяли район від фашистів... На мої слова, що ваші Кантемиривці на Донбасі стріляли у мене, почув недолугу відповідь, що звичайні танкісти не винні, винен путін... Ну що тут додати, тоді у смертях своїх дідів та батьків звинувачуйте безпосередньо Гітлера, а не німецьких вояків.... На мої слова, що скажіть ці свої слова матерям, дружинам та дітям наших загиблих героїв, захисників ДАПу, отримав звинувачення, що я провокатор, що я хочу зіткнути лобами малинчан .... От саме така "інтелегенція", та різного роду дезорієнтоване бидло й поперлося до Криму.... І це в третій рік війни..... Їм просто начхати на всіх нас, на Україну. Вони й досі вважають братом того, хто завдав удар ножем у спину.... Вони й досі Україно-російську війну називають "гражданской", прицьому уникаючих відповідь на просте питання, а звідки ж набрали танків та артилерії трактористи та шахтарі Донбасу для протидії регулярним збройним силам держави, навіть тако слабкої, як Україна? Й головне, чому ж тоді із території РФ у літку 14 року велися обстріли української теритроії? Невже то все міфічні відпускники? На ці питання відповіді я так й не отримав, й напевне не отримаю. Але головне інше, я й досі не можу зрозуміти, як можна не любити ту землю, де ти народився, ріс, одружився, виростив дітей, дочекався онуків? Як можна бажати смерті своїм співвітчизникам, малинчанам? Звідки беруться ці жалюгідні потвори, яким існування України стоїть в поперек їхнього горла?
Бракує слів ще щось додати, однак маю зазначити, що у нас є можливість вплинути на цю патову ситуацію й першим кроком з нашого бок, з боку адекватних малинчан -це повне суспільне ігнорування малинчан, які на цирлах побігли до окупанта. Якщо держава нездатна навести лад у себе, тоді ми, громадянське суспільство маємо зрушити той мертвий вантаж з місця. Все в наших руках. Настав час діяти!
Слава Україні!
Автор: Роман Федьків
