Борутине — колишнє село на півночі Житомирщини, неподалік українсько-білоруського кордону. Як населений пункт воно офіційно зняте з обліку ще у 2009 році, однак фактичне життя тут тривало й після цього.
Історія Борутиного тісно пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Після аварії 1986 року частина мешканців виїхала або була переселена, а у 1993 році територію віднесли до другої зони радіоактивного забруднення — зони обов'язкового безумовного відселення.
Попри це, деякі люди не захотіли залишати свої домівки. У різні роки журналісти продовжували знаходити тут мешканців, хоча їхня кількість постійно скорочувалася.
Найсвіжіша знайдена публічна згадка датується 2025 роком. Тоді журналісти повідомляли про трьох людей, які залишалися в Борутиному.
Історія Борутиного
Перші відомості про землі, на яких згодом виникло Борутине, датують 1863 роком. Саме поселення сформувалося значно пізніше — під час столипінської аграрної реформи, приблизно у 1911–1912 роках.
За історичними публікаціями, ці землі пов'язують із поміщицею Козловською, яка продала їх селянам. На початку ХХ століття тут почало формуватися поселення, яке згодом отримало назву Борутине.
У першій половині ХХ століття це було звичайне поліське село. Тут були господарства, школа, магазин і клуб. До Чорнобильської катастрофи, за спогадами місцевих жителів, у селі налічувалося близько 55 будинків, працювали ферми та колгосп імені Кірова.
Щодо кількості населення в різні періоди є різні дані. Окремі джерела оцінюють населення Борутиного на початку 1980-х років у приблизно 170–300 людей. Через відмінності між джерелами називати одну цифру як беззаперечну не варто.
Що змінив Чорнобиль
Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році життя Борутиного змінилося. Частину мешканців переселили в інші населені пункти.
Проте виїхали не всі.
Серед людей, які жили в Борутиному після аварії, був Дмитро Тесленко. За його розповіддю, він перебрався сюди разом із родиною у 1986 році. Вони оселилися в будинку, власники якого виїхали після аварії.
У 1993 році Борутине віднесли до другої зони радіоактивного забруднення — зони обов'язкового безумовного відселення. Це ще більше ускладнило можливість нормального розвитку села.
Поступово зникала інфраструктура, молодь виїжджала, а кількість людей скорочувалася.
Як Борутине зникло з офіційного обліку
13 січня 2009 року рішенням Житомирської обласної ради Борутине зняли з облікових даних через відсутність постійного населення.
Формально населений пункт припинив існування. Проте це не означало, що на його території фізично більше ніхто не жив.
У 2013 році журналісти нарахували в Борутиному 11 мешканців. Переважно це були люди старшого віку. На той момент у селі вже не працювали магазин, школа, пошта, аптека та інші звичні об'єкти інфраструктури.
У наступні роки людей стало ще менше.
У публікаціях 2021–2022 років ішлося приблизно про чотирьох постійних мешканців. А під час журналістського репортажу, опублікованого у 2025 році, у Борутиному залишалося троє людей — Дмитро, Люба та Олексій.
Саме ця цифра є останньою знайденою публічною згадкою про кількість мешканців.
Життя без магазину і пошти
Побут у Борутиному давно не схожий на життя звичайного українського села.
За продуктами місцевим мешканцям доводилося їздити до Виступовичів, розташованих приблизно за 12 кілометрів. У самому Борутиному немає магазину та звичної сільської торгівлі.
До Овруча потрібно їхати ще далі.
Дмитро Тесленко, за інформацією журналістів, мав автомобіль і мотоцикл, що дозволяло йому самостійно діставатися до інших населених пунктів. Дрова він отримував як колишній працівник лісництва — близько п'яти кубометрів на рік.
Навіть побутові речі тут організовані інакше, ніж у місті. Для душу використовувався бак приблизно на 150 літрів: воду набирали та нагрівали на сонці.
Таке життя потребує постійної самостійності, адже розраховувати на звичну сільську інфраструктуру тут давно не доводиться.
Борутине і традиційне бортництво
Окрема сторінка історії Борутиного пов'язана з бджільництвом.
У старих журналістських матеріалах розповідали про місцевого пасічника Миколу Рибицького, який утримував понад сотню бджолиних сімей та займався традиційним бортництвом.
Бортництво — давній спосіб утримання бджіл у природних або спеціально облаштованих дуплах дерев — бортах.
За словами пасічника, деяким його бортям було від 100 до 200 років. Для такого господарства використовували старі технології, які суттєво відрізнялися від сучасного промислового бджільництва.
Ця традиція добре показує зв'язок місцевого населення з навколишнім лісом, який для мешканців Борутиного був не просто природним оточенням, а частиною повсякденного життя та господарства.
Що залишилося від села
Від колишнього Борутиного не варто очікувати збереженого історичного центру чи туристичної інфраструктури.
Село поступово заростає лісом. Частина будинків покинута, а колишні соціальні об'єкти давно припинили роботу.
Ще у 2013 році журналісти писали про тривалий занепад села та відсутність базової інфраструктури.
Водночас Борутине не можна назвати місцем, де життя припинилося в момент його офіційного зняття з обліку. Навіть після 2009 року тут залишалися люди.
Вони продовжували вести господарство, вирощувати овочі, займатися бджільництвом та підтримувати свої будинки.
Борутинський заказник
Поруч із колишнім селом розташований Борутинський загальнозоологічний заказник місцевого значення.
Його площа становить 3116 гектарів. Заказник створили у 2011 році для збереження лісових і болотних екосистем та характерного для цієї частини Полісся тваринного і рослинного світу.
Природне оточення добре пояснює характер Борутиного. Село розташоване серед великих лісових масивів і заболочених територій, далеко від великих населених пунктів.
Де розташоване Борутине
Колишнє село знаходиться у північній частині Житомирщини, на території сучасного Коростенського району, неподалік Виступовичів та українсько-білоруського кордону.
Від основної дороги Овруч — Виступовичі до території колишнього села потрібно звертати в ліс. Старі публікації вказували на відстань близько трьох кілометрів від дороги та приблизно 1,5 кілометра до державного кордону.
Через близькість до кордону перед поїздкою необхідно перевіряти актуальні правила перебування на цій території. Борутине не є звичайною туристичною локацією з вільним доступом та облаштованими маршрутами.
Що важливо знати
Борутине — колишній населений пункт, а не діюче село.
Тут немає:
- туристичного центру;
- готелю;
- кафе;
- магазину;
- музею;
- регулярних екскурсій.
Тому їхати сюди як до звичайної туристичної пам'ятки не варто.
Окремо потрібно враховувати прикордонний режим та актуальні обмеження на пересування.
Title:
Description: Борутине на Житомирщині зняли з обліку у 2009 році. Історія села після Чорнобиля, останні мешканці, життя у 2025 році та сучасний стан.
